Солодкий смак сльози, або Тепер я знаю, що живу…: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Єгоре, припини. Досить, — спробувала вирватися Майя. Але його руки не давали.

— Ти небайдужа до мене, — зненацька випалив рішучим тоном. — Я не сліпий. Скажи, що нічого не пам’ятаєш — і я пальцем тебе не торкну.

Але вона мовчала й лише важко дихала.

Він не витримав, спробував поцілувати, але Майя різко повернула голову убік.

— Не смій! — майже крикнула. — Я заміжня жінка. Братова жінка.

Єгор завмер.

Заплющив очі. Міцно стис повіки. Зціпив зуби.

Потім глибоко видихнув. Підняв руки й відступив назад.

— Ми не договорили, — на прощання кинув, сів у машину і поїхав.

Майя стояла, мов укопана. Навіть у найсміливіших мріях не могла припустити, що Єгор прагнутиме продовження легковажного курортного роману. Так, він був пристрасним, палким, але до чого тут кохання? А він, виявляється, шукав її? Навіть брата просив… Господи, як усе заплуталося…

Всю цю картину Олівія Туріна спостерігала з вікна свого автомобіля.

Ошелешена дівчина не могла повірити власним очам.

«Єгор — і жінка брата? — стукало в її голові. — Зрада! Підла зрада!»

Майя зайшла в приміщення.

Олівія вискочила з машини й побігла слідом. Побачила, в який кабінет та зайшла. Наблизилася, прочитала табличку: Громова Майя Матвіївна, головний лікар.

«Отакої, — здивувалася Туріна. — То вона тут працює? Це добре… — очі її хитро заблищали».

Поправила на собі пальто і постукала в двері.

— Так, — почула зсередини.

— Доброго дня, Майє Матвіївно, — спробувала усміхнутися.

— Олівіє? — здивувалася лікарка. — Якими шляхами? Сідай, — широко усміхнулася.

— Дякую, — намагалася зберігати спокій ображена дівчина. — Я записана на огляд. Ми з Єгором чекаємо дитину.

Запанувала тиша.

Обличчя головної лікарки закам’яніло.

— Віт-таю, — нарешті важко промовила Майя. — Єгор знає?

— Дивне питання, — засміялася Олівія. — Звичайно, знає. Ми повинні були разом подивитись на нашого малюка. Але він щойно телефонував, що не дочекався мене. На роботі щось термінове, мусів бігти.

— Ясно, — знов усміхнулася Майя. — Я можу допомогти?

— Ні, ні, я записана до іншого лікаря. З вами просто привітатися зайшла, — весело закінчила Туріна. — До побачення.

Майя безсило відкинулася на спинку шкіряного крісла. Заплющила очі. Робочий день тільки почався, а сил уже зовсім не залишилося.

Після обіду зайшла до лікаря, який оглядав Олівію.

— Дивна дівчина, — поділився своїми враженнями той. — Роками п’є протизаплідні таблетки, а хоче завагітніти. Спочатку треба лікувати побічні ефекти, а потім уже мріяти про дитину.