Посмертні записки Піквікського клубу: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ніщо більше! — спалахнув від обурення цей добродушний джентльмен. — Нічого більше? І ви не висловите жодної думки щодо найважливішої події в житті нашого юного друга? Ви не доручите мені запевнити його у вашій незмінній прихильності та піклуванні про нього? У вас немає ласкавого слова ні для нього, ні для молодої жінки, що чекають від вас допомоги? Подумайте, дорогий сер, подумайте.

— Я поміркую, — відповів старий джентльмен. — Але тепер не скажу нічого. Я — людина ділова, містер Піквік, і ніколи нічого не роблю похапцем. Те, що я знаю, мені не дуже до вподоби. Тисяча фунтів — невеликі гроші, містер Піквік.

— Правильно, сер, — втрутився Бен Елен, виразно пригадавши, як легко було йому розтринькати свою тисячу фунтів. — Ви — людина розважлива. Він меткий хлопець, Боб.

— Дуже радий, що й ви схвалюєте мене, сер, — промовив Вінкл — старший, кинувши зневажливим оком на Бена Елена, що премудро хитав головою. — Річ у тому, містер Піквік, що, даючи своєму синові дозвіл помандрувати рік-другий, я хотів, щоб він набув життьового досвіду й став самостійнішим, але й на думці не мав одружити його. Він добре це знає і не повинен буде дивуватися, якщо я відмовлюся допомагати йому надалі. Він одержить листа від мене, містер Піквік. Надобраніч, сер. Маргарет, відчиніть двері!

Тим часом Боб Сойєр на мигах умовляв містера Бена Елена піднятись захищати праве діло, і Бен, без ніякої підготовки, експромтом виголосив таку коротеньку, але палку промову:

— Сер, — сказав Бен, утупивши в старого джентльмена пару дуже безвиразних очей і безладно вимахуючи руками, — сер, ви… повинні соромитись самого себе.

— Як брат леді, ви, звичайно, найкращий суддя в цій справі,— відповів містер Вінкл — старший. — Ну, та годі. Будь ласка, не кажіть більше нічого, містер Піквік. Надобраніч, джентльмени !

З цими словами старий джентльмен узяв свічник і, відчинивши сам двері, дуже чемно показав на вихід.

— Ви пожалієте про це, сер, — застеріг містер Піквік, зціпивши зуби, щоб стримати свій гнів, який, він добре розумів, міг тільки пошкодити його юному приятелеві.

Містер Піквік вийшов на вулицю сердитою ходою. Цілком пригноблений рішучою поведінкою старого джентльмена, тою ж дорогою пішов містер Боб Сойєр. Безпосередньо за ним скотився східцями капелюх містера Бена Елена, і зараз же, слідом за капелюхом, — тіло містера Бена Елена. Мовчки і не повечерявши, вся громада вклалась спати, а містер Піквік перед тим, як заснути, подумав, що, знавши заздалегідь, яка то ділова людина цей містер Вінкл — старший, він, дуже імовірно, ніколи не поїхав би до нього з таким дорученням.

РОЗДІЛ XXXIX

Вважаючи за неделікатне представляти молодому подружжю, не підготувавши їх цілком до цього, Боба Сойєра та Бена Елена, і шануючи почуття Арабелли, мі:тер Піквік сказав, що вони з Семом вилізуть біля „Джорджа та Яструба", а молодим людям запропонував пошукати собі тимчасового притулку десь інде. На це вони охоче пристали, і в наслідок згоди містер Бен Елен з містером Бобом Сойєром зайшли до відлюдної пивниці в найдальшому з кутків Боро, де в інші дні імена їхні часто з’являлися на дверях бару в перших рядах довгих і складних, писаних крейдою розрахунків.

— Матінко, та це ж ви, містер Веллер! — скрикнула гарненька покоївка, зустрівши Сема коло дверей.

— І дуже радий, що це я, а не хтось інший, — відповів Сем, відстаючи трохи, щоб пан не чув його. — Та й вродлива ж ви дівчина, Мері!

— Ви завжди верзете дурниці,— запротестувала покоївка. — О, бога ради, не робіть цього, містер Веллер!

— Не робити чого, моя ясочко? — спитав Сем.

— Та оцього ж, — пояснила Мері.— Киньте краще та йдіть собі геть! — Вичитавши йому так, гарненька покоївка відіпхнула Сема й оповістила, що він пом'яв їй чепчик і розкуйовдив волосся. — І не дали мені сказати те, що я хотіла, — додала Мері.— Тут вас уже чотири дні дожидає якийсь лист. Він прийшов через півгодини, як ви поїхали. І на конверті написано „спішний".

— А де він, моє серденько? — зацікавився Сем.

— Я зберегла його для вас, бо інакше він давно б уже загубився. Ось він. Правду сказати, ви цього не заслуговуєте.

З цими словами і висловивши ще кілька побоювань, сумнівів та побажань, щоб лист не загинув, Мері видобула його спід прегарного муслінового комірника й передала Семові, який за це поцілував її надзвичайно галантно й побожно.

— Ото ще, — сказала Мері, поправляючи комірчик і удаючи, ніби не помітила, як її поцілували, — ви, здається, відразу залюбилися в нього.

Сем відповів їй підморгуванням, тонкий зміст якого не може передати жоден опис, а тоді, сівши на підвіконня поруч із Мері, розірвав конверта й глянув на лист.

— Алло! — раптом скрикнув він. — Що це все значить?

— Сподіваюся, нічого поганого, — сказала Мері й заглянула через його плече.

— Які у вас чудові оченята! — зауважив Сем, підводячи голову.

— Забудьте ви про мої очі й читайте краще, що там написано, — промовила гарненька покоївка й послала йому очима бісика. Сем не встояв і мусив поцілувати її. Відсвіжившися поцілунком, він став серйозний і вголос прочитав:

„Маркіс Гранбі Доркін,

Середа.

Любий Семі!

Дуже шкодую мати приємність бути вістівником поганих новин твоя мачуха мала необачність сидіти довго на вогкій траві під дощ слухаючи пастиря що розливався до самої ночі бо налигався бренді і не міг спинитись доки не протверезився що взяло багато часу доктор каже якби вона випила гарячого бренді зараз же замість вечора не було б нічого колеса їй підмазали б своїчасно і зробили б усе щоб вона могла їхати далі твій батько сподівався що вона працюватиме як і раніше але саме завіртаючи за ріг мій хлопче вона потрапила у вибій пірекинулась і пішла шкереберть так швидко що доктор хотів загальмувати її та не міг і вчора ввечері двадцять перед шостою вона проїхала останню заставу значно швидше як годилося б мабуть через те що в неї було мало багажу доречі твій батько каже що йому було б дуже приємно якби ти міг приїхати та побачитись зо мною Семі бо я тепер зовсім самотній Семі проте він думає що все тут написано правильно і як було І що про стільки єсть поговорити що твій пан не буде заперечувати звичайно не буде Семі бо я його добре знаю так що переказує привітання до якого я приєднуюсь і залишаюсь Семі твій