Шукачі блакитних перлів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Рівник!!!

Тоді несподівано для хлопців з-за спардеку, з'явилася постать кремезної бородатої людини у чорному плащі, з золотою короною на голові. Залунав могутній басистий голос.

– Я, Нептун – Бог і володар моря!!!

Двоє зброєносців розмахували великими, блискучими мечами і з пихою виступали за «володарем моря».

– Чи не наважився хто переплисти рівник? Може серед вас є нехрещені Володарем моря?

Хлопці спостерігали дивовижну параду. Моряки дефилювали перед Нептуном і підходячи поодинці називали себе.

– Марвін Тилерс. П'ятого грудня сорок третього року христився на борту «Арізони», – відрапортував кок.

– О – кей! – коротко відповів Нептун. І врешті, коли пройшли всі вісімдесят чоловік екіпажу, запитав у боцмана.

– Чи вже всі?

– Всі, всемогутній Нептуне, за винятком цих двох юнаків, – відповів той, показуючи на юнаків.

Тоді четверо дужих матросів схопили їх і підвели до грізного Нептуна.

– Хто ви такі?

– Ми – українські юнаки, які вирішили подорожувати навколо світу.

– Гм! – Забута романтика. А може ви до того гадаєте зробити цю подорож, не витративши ні цента?

– Так, великий Нептуне! Ми дійсно не маємо жодних грошей, – хоробро відповів Роман.

– Це вже ваша справа. Мене це не обходить, але глядіть, щоб поліція вас не засадила до боргової тюрми. Чи хрещені ви у морі?

– Ще ні.

Побратими потрапили в скрутне становище і не знали, як їм поводитися, що з ними гадають робити, але з натовпу моряків почули підбадьоруюче слово.

– Не бійтеся, хлопці! Це лише традиційна морська забава при переплитті рівника.

Тим часом моряк, що грав ролю Нептуна подав знак і під загальний регіт усієї команди, хлопців кинули у солону купіль. Зброєносці тричі занурили їх у воду, а потім мокрих, немов хлющі, поставили перед очі Морського Володаря.

Він велично доторкнувся тризубцем і промовив:

– Запам'ятайте день вашого хрещення – двадцятого липня 1944 року, борт пароплава «Трематон».

– Добре, Нептуне!

Зброєносці піднесли хлопцям по великому келихові ямайського рому.

– Пийте причастя! Будьте хоробрі і не бійтеся Нептуна.

Він уже скинув свою бороду, то був веселий водолаз Вульфорд.

Хлопці випили. Міцна і запашна рідина, розтеклася по кінцевостях молодих тіл, доторкнулася і до мозку – закрутилася голова, здавалося, що корабель потрапив знов у полосу шторму...

Настав погожий вечір. Юнаки у піднесеному настрої від зацікавившої їх пригоди, все ще розмовляли про подію. Під рівником вечірні сутінки майже непомітні, і швидко зміняються темнотою. Південна ніч зоряна і тепла. Обпершися об борт корабля, юнаки спостерігали дивне видовище. Море спалахувало ясноблакитним і фіялковим таємничим сяйвом. Немов з глибини чарівним ліхтарем просвічувано усю товщу води.

– Горить море! – здивовано вигукує Роман.

– Чудо! Але що це таке? – запитує Олекса у Григорія, що саме надійшов.