Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Казенс. Що? Жодного капіталу? Хіба моє знання грецької мови не є капітал? Хіба моє прозирання в найглибші думки, в найвеличнішу поезію, що її створило людство, не капітал? Моя вдача? Мій інтелект? Моє життя? Моя кар’єра? Те, що Барбара зве моєю душею? Хіба це все не капітал? Скажіть ще одне слово, і я вимагатиму подвійної винагороди!

Андершафт. Будьте розсудливі...

Казенс (владно). Містере Андершафт, вам відомі мої умови. Прийміть їх або відмовтеся.

Андершафт (опанувавши себе). Я беру до уваги ваші умови й пропоную вам половину.

Казенс (з огидою). Половину?

Андершафт (твердо). Половину.

Казенс. Ви звете себе джентльменом і пропонуєте мені половину!

Андершафт. Я не зву себе джентльменом, але я пропоную вам половину.

Казенс. Своєму майбутньому спільникові? Своєму спадкоємцеві? Своєму зятеві?

Барбара. Ви продаєте свою душу, Доллі, а не мою. Прошу не включайте мене до цієї угоди.

Андершафт. Ну що ж, заради Барбари я піду ще на поступки. Я дам вам три п’ятих, але це моє останнє слово.

Казенс. По руках!

Ломакс. По руках! Але ж я одержую тільки вісімсот фунтів на рік.

Казенс. До речі, Маке, адже ж я вивчаю класиків, а не математику. Три п’ятих більш ніж половина, чи менше?

Андершафт. Атож, більше.

Казенс. Я погодився б і на двісті п’ятдесят. Як ви можете мати поспіх у справі, коли погоджуєтеся платити стільки грошей професорові університету, що, очевидячки, не заслуговує навіть платні молодшого клерка? Ну, що ж скаже на це Лазарус?

Андершафт. Лазарус — романтичний єврей з м’якою вдачею, що його не цікавить ніщо, окрім струнних квартетів і модних театрів. Він матиме для себе зиск з вашої неситости на гроші, як до цього часу він мав з моєї. Ви шахрай вищої марки, Евріпіде. То краще для фірми.

Барбара. Угоду укладено, Доллі. Ваша душа належить тепер йому?

Казенс. Ні, ми тільки обумовили ціну: це все. Справжній бій ще попереду. Як щодо морального боку справи?

Леді Брітомарт. У цій справі немає морального боку, Адольфе. Ви просто маєте продавати гармати й зброю всім, хто б’ється за праве діло, й відмовляти чужоземцям і злочинцям.

Андершафт (рішуче). Ні, нічого подібного! Ви повинні визнавати справжню віру фабриканта зброї, або вам тут не місце.

Казенс. У чому ж, однак, полягає справжня віра фабриканта зброї?

Андершафт. Постачати зброю всім тим, хто дає за неї пристойну ціну, не зважаючи на особи або принципи: аристократові й республіканцеві, нігілістові, цареві, капіталістові, соціалістові, протестантові й католикові, грабіжникові й поліцаєві, людям чорної, білої й жовтої раси, людям усякого сорту й становища, людям усіх національностей, усіх вір, для кожного безумства, всякої мети, усякого злочину. Перший Андершафт написав у своїй крамниці: «Якщо Господь дав людині руку, хай людина не відкидає меча». Другий мав таке гасло: «Кожний має право битися, ніхто не має права судити». Третій написав: «Людині зброя — небесам перемога». Четвертий не мав літературного хисту, він не написав нічого. Але він продавав гармати Наполеонові під самим носом Ґеорґа IV. П’ятий написав: «Мир може панувати, тільки тримаючи меч у руці». Шостий, мій учитель, був кращий із них. Він написав: «Ніщо не може відбутися в цьому світі, якщо люди не готові вбити один одного, щоб дійти свого». Після цього сьомому нічого не лишається додати. Тому він написав просто: «Без сорому».

Казенс. Мій добрий Макіавеллі, я, певна річ, напишу щось на стіні, але тому, що я напишу це грецькою мовою, ви не спроможетесь цього прочитати. Щодо віри, що її визнають фабриканти зброї, то, коли я звільнюся від пут своєї моралі, я не маю наміру зв’язувати себе вашою. Я буду продавати гармати, кому захочу, й одмовляти, кому схочу. Ось як!

Андершафт. З того моменту, як ви станете Андрю Андершафт, ви ніколи не зможете робити так, як вам схочеться. Не прагніть до влади, приходячи сюди, юначе!

Казенс. Коли б я поривався до влади, я не прийшов би сюди шукати її. Ви не маєте жодної влади.

Андершафт. Власної влади, звичайно, не маю.

Казенс. Я маю більше влади й більше волі, аніж ви. Не ви керуєте цією фабрикою. Вона керує вами. Але щось керує, проте, цією фабрикою.

Андершафт (загадково). Воля, що її частиною є я.

Барбара (вражена). Тату, чи знаєте ви, що кажете, чи ви ставите пастку для моєї душі.