Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

На дверях знову стає моряк.

Моряк. Усе готово, сер.

Керней. Гаразд. Я чекаю.

Моряк обертається й передає його слова тим, хто стоїть за дверима. Входять офіцери з крейсера «Сант-Яґо».

Сер Ґовард (встає й церемонно їм уклоняється). Доброго ранку, джентльмени. (Вони трохи несміливо відповідають на його вітання, вклоняючись і віддаючи шану, і стають за Кернеєвим кріслом).

Керней (до сера Ґоварда). Вам, мабуть, буде приємно почути, що наш священик, відвідавши ув’язнених у тюрмі, отримав від одного з них найкраще враження. Ця людина висловила бажання перейти до єпископальної церкви.

Сер Ґовард (сухо). Я догадуюсь, хто це.

Керней. Ведіть арештованих.

Моряк (біля дверей). Вони розмовляють з англійською леді, сер. Може, попросити її...

Керней (схоплюється, громовим голосом). Введіть заарештованих! Скажіть леді, що я так наказав. Чуєте? Передайте їй це.

Моряк нерішуче виходить. Офіцери ззираються з німим здивуванням з приводу незрозумілої роздратованости їхнього капітана.

Сер Ґовард (солодким тоном). Сподіваюсь, містер Ренкін буде присутній на слідстві?

Керней (гнівно). Ренкін! Хто такий Ренкін?

Сер Ґовард. Наш хазяїн-місіонер.

Керней (мимоволі м’якшає). Ага, його звуть Ренкін? Але йому слід би поспішити, інакше він запізниться. (Знову лютує). Ну, що вони там роблять з цими арештованими?

Убігає Ренкін і сідає поруч із сером Ґовардом.

Сер Ґовард. Дозвольте вас познайомити з містером Ренкіном, капітане Керней.

Ренкін. Вибачте, що я запізнився, капітане Керней. Леді посилала мене з дорученням. (Корней бурчить). Я боявся, що спізнюсь, але перше, що я почув, явившись сюди, це слова вашого офіцера, що передав од вас привітання леді Сісілі; він питав, чи недозволить вона ввести сюди арештованих, бо ви хотіли її знову побачити. Я тоді зрозумів, що не запізнився.

Керней. Ага, ось у чому річ! Дозвольте вас запитати, добродію: чи не постерегли ви будь-яких ознак того, що леді Вайнфліт має намір виконати це вельми скромне прохання?

Леді Сісілі (за сценою). Ходімо, ходімо.

Загін озброєних моряків вводить арештованих. Попереду Дрінквотер; він знову бездоганно чистий, і з його уст збігає єлейна усмішка, що виявляє бадьорість та свідомість своєї невинности. За ним іде Джонсон з тупим та безвиразним виглядом; Ред-брук — з байдужим та добродушним, Марцо — стривожений. Усі четверо стають ліворуч од капітана. Решта тупо поклавшись на провидіння, шикується біля стіни з того ж боку кімнати під вартою моряків. Перший з моряків стає праворуч від капітана, позаду Ренкіна та сера Ґоварда. Нарешті входить Брасбаунд під руку з леді Сісілі. Він у модному вбранні, з бездоганно чистим коміром та манжетами і елеґантних черевиках. В руці блискучий циліндр. Неспокушеному оку зміна в його зовнішності — разюча, і це так його гнітить, що він має жалюгідний вигляд — неначе обстрижений Самсон. Леді Сісілі проте дуже задоволена з цієї переміни; і інші помічають, що він змінився на краще. Офіцери ґалантно оступаються, щоб дати їй дорогу. Керней встає їй назустріч і дивиться з деяким здивуванням на Брасбаунда. Вона зупиняється біля стола з лівого краю. Сер Ґовард встає разом з Кернеєм і сідає водночас із ним, підкреслюючи це.

Керней. Цей джентльмен теж подорожує з вами, леді Вайрфліт? Здається, сер, я вас бачив учора на яхті.

Брасбаунд. Ні, я ваш бранець. Моє ім’я Брасбаунд.

Дрінквотер (послужливо підказуючи). Капітан Брасбаунд із шхуни «Тенксґівінґ».

Редбрук (поквапно). Цить, дурню! (Відштовхує Дрінквотера назад).

Керней (здивовано і трохи підозріло). Я тут чогось не розумію, в кожному разі, якщо ви — капітан Брасбаунд, можете стати поруч з іншими. (Брасбаунд приєднується до Редбрука та Джонсона. Керней знову сідає, урочистим жестом запросивши леді Сісілі сісти на вільному стільці). А тепер побачимо. Адже ви людина досвідчена в таких справах, сер Ґовард Геллем. Якби вам довелось вести цю справу, з чого б ви почали?

Леді Сісілі. Він дав би слово представникові обвинувачення.

Сер Ґовард. Але ж тут нема представника обвинувачення, Сісілі.

Леді Сісілі. Ну, як же, є. Я — представник обвинувачення. Капітане Керней, не дозволяйте серові Ґоварду виголошувати промову, йому лікарі суворо заборонили це. Чи не почали б ви з мене?

Керней. З вашого дозволу, леді Вайнфліт, я почну з самого себе. Моряк тут упорається не гірш за юриста.