Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Прозерпіна (раптом схоплюється, притискаючи руку до серця). Немає сенсу намагатись працювати, коли ви ведете такі розмови. (Вона виходить з-за свого маленького столика і сідає на канапу. її почуття помітно ображені). Вас аж ніяк не обходить, плаче моє серце чи ні, але я все одно хочу сказати вам.

Марчбенкс. Немає потреби, я і без того знаю, що воно повинно плакати.

Прозерпіна. Але пам’ятайте, якщо ви коли-небудь розкажете, що це я вам таке сказала, я зречуся своїх слів.

Марчбенкс (співчутливо). Так, я розумію. Отже, вам бракує сміливости освідчитися йому?

Прозерпіна (підхоплюється). Йому! Кому це?

Марчбенкс. Кому б то не було — людині, яку ви кохаєте. Це може бути хто завгодно. Можливо, містер Мілл, помічник священика.

Прозерпіна (презирливо). Містер Мілл!!! Оце справді гідна людина, варта того, аби через неї розбивати своє серце! Та я радше виберу вас, аніж містера Мілла.

Марчбенкс (зіщулюється). Ні, що ви, мені дуже шкода, але ви не повинні думати про це. Я.

Прозерпіна (роздратовано прямує до каміна і зупиняється, повернувшись до Марчбенкса спиною). О, не лякайтесь. Це не ви. Я не мала на увазі якусь певну людину.

Марчбенкс. Я розумію. Ви відчуваєте, що могли б кохати будь-кого, хто запропонував би.

Прозерпіна (обертається роздратовано). Будь-кого, хто запропонував би! Ні, це не для мене. За кого ви мене маєте?

Марчбенкс (збентежений). Усе марно. Ви не бажаєте мені відповісти по-справжньому, а лише повторюєте ті речі, які говорять усі. (Він підходить до канапи і, геть знічений, опускається на неї).

Прозерпіна (ужалена тим, що вона вважає презирством аристократа до її особи). Що ж, якщо вам потрібні ориґінальні розмови, можете розмовляти самі з собою.

Марчбенкс. Так роблять усі поети: вони розмовляють уголос самі з собою, а світ підслуховує їх. Проте як же страшенно самотньо бодай зрідка не чути кого-небудь іншого.

Прозерпіна. Ось зачекайте, прийде містер Морелл. Він поговорить з вами. (Марчбенкс здригається). Тільки не треба кривлятися: він розмовляє краще за вас. (У запалі). Він поговорить з вами так, що вам буде непереливки. (Вона сердито прямує до свого столика, коли він схоплюється й зупиняє її, наче йому сяйнула якась думка).

Марчбенкс. А, розумію.

Прозерпіна (зашарівшись). Що ви розумієте?

Марчбенкс. Вашу таємницю. Скажіть, чи справді жінка може покохати такого, як він?

Прозерпіна (так наче це виходить за усякі межі). Ну, годі!!!

Марчбенкс (пристрасно). Ні, дайте відповідь! Я хочу знати, я повинен знати. Я не розумію цього. Я не бачу в ньому, окрім слів, благочестивих сентенцій і того, що люди називають чеснотою. Але це не можна любити.

Прозерпіна (намагається дати йому відсіч холодним, повчальним тоном). Я просто не знаю, про що ви ведете мову. Я вас не розумію.

Марчбенкс (роздратовано). А от і розумієте. Ви обманюєте.

Прозерпіна. О-о!

Марчбенкс. Ви все розумієте і знаєте. (Відважується домогтися від неї відповіді). Чи може жінка по-справжньому любити його?

Прозерпіна (дивиться йому просто у вічі). Так. (Він закриває обличчя руками). Та що це з вами? (Він забирає руки і вона, побачивши трагічну маску замість його обличчя, лякається і прослизає повз нього на якомога більшій відстані, не відводячи від нього погляду, допоки він не повертається до неї спиною і рушає до дитячого стільчика біля каміна, де сідає, охоплений глибоким відчаєм. Коли вона підходить до дверей, двері відчиняються і заходить Берджес. Побачивши його, вона скрикнула). Дякувати Богові, хтось прийшов. (Вона відчуває себе у безпеці, знову сідає на своє місце за столиком і вставляє у машинку чистий аркуш паперу. Тимчасом Берджес крокує до Юджина).

Берджес (шанобливо схиляючись перед титулованим гостем). Он як вони ставляться до вас, містере Марчбенкс: залишають вас одного. Я прийшов підтримати вам компанію. (Марчбенкс дивиться на нього з жахом, однак той не помічає цього). Джеймс приймає депутацію у вітальні, а Канді нагорі займається дівчинкою-швачкою, якою вона опікується. (Співчутливо). А вам, мабуть, нудно тут одному, і нема з ким поговорити, окрім друкарки. (Він підсуває до себе крісло і сідає).

Прозерпіна (геть роздратована). Тепер йому буде дуже весело, позаяк він матиме змогу насолоджуватися вашими вишуканими розмовами. Це його потішить. (Починає шалено стукати по клавішах машинки).

Берджес (вражений її зухвалістю). Я не до вас звертаюся, дамочко, будьте певні.

Прозерпіна Ви бачили у когось гірші манери, містере Марчбенкс?

Берджес (набундючившись.) Містер Марчбенкс — джентльмен і знає своє місце, чого не скажеш про декого.