— Спи, спи... Тверда подушка. Принесу м'яку. У мене є з гагарячого пуху...
— Ма-мо!
— Ти спи. Це я до себе кажу. Молоді, а вже нерви...
— Спа-а-ти хочу... Вмер... Нема мене...
— Може, пустирнику? Зразу й заснеш...
— Да-ай поспати... Кінчаюсь...
— Спи, спи. Я мух відганятиму. Кляті мухи. Звідки вони налітають? До війни стільки не було. Киш! Ш-ш-ш...
Хр... Хр.. Хр-р-р…
А сон легкий: теща дає прочухана дружині; син вправляє мізки моєму шефові; дружина й шеф повзуть до люльки, з якої стирчать мої бакенбарди; колисають мене; цілують в обидві щоки...
— О, вже прокинувся! Тільки приголубила, а ти прокинувся.
— Спасибі, мамо. От врізав по сну!
— Хіба то сон? Передрімнув дві годинки.
— Ну? То я побіг!
— Вимий ноги. Ноги вимий!
— У мене сьогодні день миття голови.
— Ніякої гігієни у цих дітлахів...
— Я пожартував...
— Гарні жарти! Двічі на день мий ноги. Від цього і голова свіжа...
— Та мию. Вже мию.
— А тепер узвару випий. Випий узвару! Це від серця. Бери мед. Мед бери! Мед від голови допомагає... Ось авоська — тут фрукти, цукерки, квіти. Невісточці та онучку. А онучку ще гарну футболку дістала...
— Знову переплачувала?
— А де Ясь дістане таку футболку?
— Спасибі, мамо! Золото ти наше!
— Завжди перехвалюєш... Телеграму твою всім читала. На мої іменини. Дядьку Паші читала, пам'ятаєш його? З батьком в одній роті був, без руки повернувся... Ліді, Лізі, Мар'яні, Мотрі читала, бабі Жені читала...
— Нащо, ма?
— Як нащо? Як не поділитися? Не чужі — сусіди. На руках тебе малого носили... Просльозилися... Слова такі знайшов: «Живіть, рідна, сто літ, а біля вас і ми проживемо...»
— Заспокойся, мамо. Ви живі-здорові, то й ми куми королю.
— Ти бабі Жені склади телеграму... Душевну... В понеділок її день, а вона одна-однісінька...
— Складу, мамо.
—Йди, синку, Не гнися. На повен зріст іди...