— Ручки вимий. Від мікробів...
— А! Вже мию.
— Тепер борщику, борщику!
— Я їв борщ.
— Де?
— На роботі в буфеті.
—Хіба то борщ? То бовтанка на мазуті. Сьорб... Сьорб...
— Геніально!
— Це ти нарошне, щоб матір похвалити.
— Не борщ, а симфонія!
— Невже прісний? !
— Що ти! Шедевр!
— Завжди мене перехвалюєш. Може, сметани додати, часнику накришити?
— З борщем повний порядок.
—Бери пиріжки. Плям... Плям...
— Рахат-лукум!
— Невже не допекла?!
— Що ти! Такі пиріжки і в раю не подають.
— Нарошне хвалиш, щоб мені приємно...
— Слово честі!
— Сіль не сип, не сип сіль!
— Я люблю сіль!
— Від солі капіляри. Дуня з третього під'їзду від капілярів померла. Пам'ятаєш тітку Дуню? Зі мною в госпіталі працювала...
— Пам'ятаю. Ледь мені вухо не скрутила...
— Було за що. Ти її в сорок п'ятому мессер-шміттом обізвав.
— Каюсь, але точно. По-перше, гостроноса, по-друге, на кожного холостяка-фронтовика пікірувала...
— На холостяків можна... Вогонь-дівка була! Тепер таких нема. Сирок бери...
— Терпіти не можу...
— А ти з ягідкою... Сирок — перше діло для мозкової діяльності.
— Пивка б для мозкової...