Епік: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

# СТАТЬ: ЖІНОЧА

Цей вибір стався майже мимоволі, тож Ерік і сам здивувався. Уперше він вибрав жінку. Зазвичай люди дотримуються своєї статі, ба навіть намагаються загалом якомога уподібнити персонаж до власної особи, можливо, тому, що дуже багато шлюбів урешті-решт були результатом зустрічей під час гри. Хай там як, порив стати жінкою сподобався Ерікові. Можливо, як жінці йому щаститиме більше.

Ерік переглянув величезну базу даних жінок. Він зупинився на невеличкому блідому обличчі з рудими косами, зеленими очима й кількома цятками ластовиння. Своїми рисами новий персонаж був схожий на Еріка, хоча він, як і мати, мав темне волосся й карі очі. Потім, на відміну од решти гравців, Ерік витратив усі свої початкові очки на красу.

Поважні гравці, а увесь світ складався з поважних гравців, ніколи не марнували на красу жодного очка, яке можна було витратити на практичні атрибути, скажімо, бойову майстерність, ремісничі вміння, зброю, магічні предмети й чари. Тому весь загал гравців «Епіку» складався з понурих, сірих гуманоїдів.

Його друзі либонь будуть вражені; мабуть, неможливо пояснити їм свій вибір, так само як немає жодного раціонального аргументу на користь відмови од усіх практичних переваг задля краси. Напевне, можна просто сказати, що створення привабливого жіночого персонажа — його примха, бо Ерік знав, що та жінка недовго існуватиме у світі. Почасти це було правдою, але водночас Ерік відчував, що вона є справжнім відображенням настрою, який охопив його, — настрою нонконформізму, прагнення кинути виклик усталеним традиціям гри.

Хоч з якого боку поглянути, та жіночка створювала незабутнє враження. Вона приголомшувала. Не мала ніякої зброї, стояла в штанах і блузці, видавалася гнучкою та впевненою, й відчувалось, як у ній нуртує енергія.

# УСМІШКА

Вона зухвало усміхнулася Ерікові, й серце йому аж підскочило: міміка її обличчя була жвава, наче в живої жінки. Команда «усміхнись», яку він давав будь-якому зі своїх попередніх персонажів, приводила тільки до того, що сірі багатокутники їхніх голів виконували мімічний рух, який годі було відрізнити од гарчання. Ерік голосно засміявся, розганяючи хмару своєї недавньої смерті. Як кумедно! Вона, можливо, не проіснує й тижня, надто коли взяти до уваги його план, але він уже пройнявся ніжністю до свого нового alter ego, другого Я. Він виставить її, і вона викличе численні запитання. Вона більше скидалася на НІП — породжений комп’ютером He-Ігровий Персонаж, ніж на персонаж гравця.

# ПОМАХ НА ПРОЩАННЯ

Прощаючись, вона махнула рукою.

Від’єднавши навушники та рукавички од комп’ютера, Ерік випростався й потягнувся. Знову потер вуха, затерплі після чотирьох годин перебування в навушниках — чотирьох неоціненних годин, даних йому, щоб він мав змогу наздоганяти інших персонажів «Епіку» своєї вікової групи.

Поки він заглиблювався в «Епік», землю непомітно вкрили сутінки. Батько-мати й сусіди, певне, вже повернулися із саду. Мабуть, ретельно чистять від іржі залізні інструменти або готують вечерю. Миготливе світло в коридорі свідчило, що внизу палахкотить вогонь. Пора йти і слухати, як йому докорятимуть. Ерік повагом і повільно спускався голими дерев’яними сходами.

— Хай йому біс! — долинув з кухні материн голос.

— Що сталося, мамо? — запитав Ерік, заходячи до кухні.

— Ой, Еріку, я й не знала, що ти вдома, — зітхнула мати. — Піч не горить як слід. Гарячої води взагалі немає.

Вона видавалася втомленою, але потім її обличчя засвітилося надією:

— Ну, а сьогодні ти маєш успіхи?

— Що ж, і так, і ні. — Аж ніяк не бажаючи розчаровувати її, Ерік підійшов до столу й сів, дивлячись на плетену солом’яну підставку.

— І так, і ні?

— Я загинув. Але дізнався…

— О ні! Невже знову? Ох, Еріку, чому тобі так не таланить? Скоро випускний турнір, і ти не матимеш шансу. — Зненацька мати замовкла. Адже обоє знали, що вона казатиме далі. Сіла за стіл і дивилась на сина, аж поки з її очей потекли сльози. Не маючи сили дивитися на неї, Ерік, тяжко засмучений, вивчав свої руки. Він чудово розумів її, але дотримувався свого нового, нетрадиційного підходу до гри.

— Еріку, послухай мене задля твого власного добра. Батька й мене невдовзі кудись переселять, але ти однаково маєш шанс виграти якийсь варіант вибору свого майбутнього. Я просто не розумію, чому ти відкидаєш його.

Ерік не відповів, не бажаючи ще дужче засмучувати матір, але й не готовий погодитися з її думкою.

— Побачимо, що скаже батько. — Фрея підвелася й відчинила двері на подвір’я. — Гаральде, ти можеш зайти? — гукнула вона.

— Уже готова вечеря? — Еріків батько заніс до хати з дровітні оберемок дров. Усміхнувся Ерікові, але швидко відчув настрій: — Що сталося?

— Ерік знову загинув.

— Хвилиночку.

Мати і син мовчали, поки Гаральд складав дрова. Ерік аж похолов усередині від тривоги. Батько повернувся, струшуючи трісочки зі светра.

— Хто переміг тебе, сину? — неприязно запитав Гаральд.

— Знову Червоний Дракон, — з неохотою відповів Ерік, бо створювалося враження, ніби він тупий. Йому було важко пояснити.