MoreKnig.org

Хроніки міста Ярополя: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Щербак Юрій



Шрифт:

Великий теоретик виробляв у синьому цигарковому повітрі дива еквілібристики: бігав по пальмах, по стінах та столі, обминаючи засиджені мухами люстри. Оркестр грав аргентінське танго, і темні телятники брязкали на станціях Київ-Пасажирський, Київ-Товарний та Київ-Лук’янівка.

Що було потім — ви все знаєте. Полотно своє, розміром 2,5 м Х 4,5 м по приїзді до Ярополя герой наш зному вкрив шаром білил, мовби спочатку заходився грунтувать. Вчинок цей Олеся привітала і підтримала, бо непокоїли її чудовиська на картині, які хоч їсти не просили, проте й грошових прибутків у найближчому часі теж не звістували. З чистим, рум’яним серцем повернувся Д. В. Смаглій з Києва, на що звернула увагу Олеся з задоволенням. Власне, тоді в його душі прокинулась приспана маврітанська дитина, про що ми вище мовили, коли згадували архітектуру нашого вокзалу. З новими силами, натхненний, взявся наш герой за роботу: безліч всяких корисних замовлень виконав у ті короткі передвоєнні роки Д. В. Смаглій — багато портретів, розбитих на квадратики, написав, багато домів оздобив славновідомими своїми барельєфами, та багацько гарних дошок Пошани оформив, підносячи естетичний рівень яропільчан на вищий щабель.

А після полтавського оточення, коли його, непритомного, витягли на старому дизельному танку БТ-7 якісь запилюжені хлопці, в пілотках набакир, Д. В. Смаглій потрапив у художні майстерні школи стрілецьких командирів, бо ні до чого іншого вже не був здатний. Малював мішені, по яких потім стріляли курсанти. І от така дивизна була помічена за нашим героєм: він малював повільно (спочатку це дуже не сподобалося начальству), малював не примітивні зелені сильветки, як того вимагає бойовий статут піхоти, а й справжні об’ємні постаті солдатів вермахту. Клав санкир, підмальовував тло, потім світлами проходився по обличчях. У сталевих касках, сіро-зелених шинелях, з обличчями жорстоко-сполоханими, блідими, як це завжди буває під час атаки, ці моторошно-реальні постаті примушували кожного, хто їх бачив, міцніше стискувати в руках зброю. І от що помітили викладачі стрілецької школи: коли перед їхніми курсантами з’являлися мішені Д. В. Смаглія, влучність вогню зростала’в кілька разів; кулеметні й автоматні черги трощили фанеру на друзки, на грудях страшних Смаглієвих солдатів швидко з’являлися дірки, крізь які проглядало небо. Найвищими показниками бойової та політичної підготовки в армії вславилася школа, де художником був Д. В. Смаглій, котрий за це отримав медаль “За бойові заслуги”. За його мішенями полювали, з інших армій приїздили замовники, просили виготовити для огляду хоч парочку щитів. Ще й досі Д. В. Смаглій зберігає вдома одну чи дві найкращі свої мішені, діряві як решето: й обличчя купчасто продірявлені, й груди.

А як повернувся до Ярополя, як поцілував змарнілу Олесю й трьох діточок своїх, кинув фанерну валізку з солдатськими подарунками, фарбами й кольоровими олівцями, та й побіг до сарая. Там, притрушене пилом, заткане павутинням, чекало його цупке забілене полотно, якому небавом судилося стати знаменитою картиною “Хліб”. З того дня весь вільний свій час Д. В. Смаглій віддавав своїй картині. Ніхто, правда, не мав вступу до сарая, де у заплямленій гімнастерці, з пензлями у правій і палітрою в лівій руці (навколо великого пальця лишалось тривке червоне кільце од палітри) завзято працював наш герой. Як у дні молодості своєї, скоромного — м’яса й сала — не їв, горілки не пив — щоб твердішою була рука та гострішим погляд. Німецьких фарб тонкотертих, що їх на горбу своєму припер з армії Д. В. Смаглій, звичайно, не вистачило, довелося через спекулянтів діставати в Ленінграді. Йшов на це його невеличкий заробок (знову, як і перед війною, малював вивіски), щз й Олеся, яка працювала в швейній майстерні, майже половину своїх грошей на це покірливо, як і личить справжній дружині, віддавала. Бо надумав Д. В. Смаглій намалювати картину на всесоюзну виставку, щоб Академія художеств побачила, що і в Ярополі є справжні художники, щоб, чого доброго, ще й у Третьяковську галерею, що у Лаврушинському провулку в місті Москві розташована, картина ця потрапила. А мо’, і сам товариш Галактіонов-Хмара помітить цю картину, порадіє з успіхів свого, сказати б, вихованця, чи що. Всяко в цьому житті буває.

Отож, тяжко так працюючи, порався коло своєї картини наш герой рік без сну, аж поки скінчив її, про що сповістив свою родину на сімейному обіді, не схожому, правда, на теперішні наші обіди: їли картоплю товчену, приморожену, солодкаву на смак, ще й трохи тюльки до картоплі — і як не сварився на дітей Д. В. Смаглій, а Васько все одно з’їдав тюльку з головою та хвостом, не лишаючи на тарілці срібних позначок доброго тону.

І от одного дня, на світанні, коли люди ще спали у своїх землянках та напівзруинованих хатинах, коли дітям снилась м’ясна тушонка і згущене молоко з бляшаних банок білими пругкими струмками лилося з неба в їхні розтулені рожеві вуста, в цю годину останнього зимового заледеніння, коли ярілися на сонці скляні віти дерев, а сусіда Д. В. Смаглія Кіндрат Смола вже пиляв дрова обережно, аби не поламати пилку, господи прости, об осколки від снарядів, в цю годину, виніс на подвір’я наш герой свою картину. Власне кажучи, тільки Кіндрат Смола та я можемо підтвердити, що це — картина справжня, про що потім всюди й оповідали, будучи головними свідками цієї таємничої історії. Тепер, коли Кіндрата Смоли нема, тільки я і лишився — єдиний, хто знає про цей випадок не з чиїхось переказів та пересудів.

Д. В. Смаглій прилаштував до підрамника спеціальне держало — він надумав понести картину до багетної майстерні, де б зробили йому золоту, як і бажав він, розкішну раму. Навіть Олесю свою змучену не гукнув, не показав їй картину у всій недовершеній красі — хотів, щоб усе було чин по чину, при рамі й золоті, наче у справжніх академіків живопису, немовби у самого Галактіонова-Хмари.

На білому рушнику з вишитими червоними півнями лежала величезна кругла хлібина — біла-біла, наче сонце ясне, випечена з муки пшеничної, перед війною такий хліб продавали в Ярополі, носили по всьому місту такі хлібини в плетених великих корзинах, в усі двори заглядали жінки-продавщиці, гукали охочих купити цей хліб білий, свіжісінький. Хлібина вразила нас стереоскопічною своєю реальністю — ми навіть запах теплого хліба почули зі Смолою, навіть слина у наші роти набігла; це тепер людей, звиклих до білого хліба та до об’ємних голографічних зображень, нічим не вразиш, — ми ж просто заклякли від подиву, захоплення й бажання… соромно зізнатися в цьому, брати мої годовані, що пребуваєте в достатку й ситості, але закортіло нам з Кіндратом Смолою відламати ту шкоринку підсмажену від хлібини, яка вийшла з-під пензля Д. В. Смаглія, а не з печі яропільського хлібозаводу № 3.

Все що завгодно могли ми, перші поцінувачі картини, уявити, першу-ліпшу чудасію, або ж якийсь батальний образ — форсування, приміром, Бугу чи Вісли, або якогось полководця у золотих еполетах, або картини відбудови народного господарства, зруйнованого окупантом, — та чи мало тем було для живописців у ті роки! Самі помисліте, читачі мої мистецтвознавчі!

Але ж у тій картині нічого, крім хлібини, не було. Нічого, крім абсолютної краси й досконалості хліба, нічого, крім безсмертної ідеї Хліба, — ну нічогісінько!

Взявся Д. В. Смаглій за держало, ми з Кіндратом зголосилися допомогти йому — підняли цю картину і, ковтаючи слину, понесли ранковим Ярополем, обминаючи калюжі та згарища. Притомилися ми трохи, бо хлібина важеленька-таки була — не знаю, яким би робом оце Д. В. Смаглій сам доп’яв її до майстерні, коли б не ми. Притулили ми картину до однієї халупи розбитої, де містилася біржа праці, звідки дівчат та хлопців яропільських вивозили до Німеччини.

З неба зіронька упала і розбилась на льоду,

Я в Германію попала в сорок третьому году…

Почастував нас Д. В. Смаглій цигарками “Катюша” (я, правда, не курив), затяглися наші мужчини гірким осіннім димом, погомоніли трохи про всякі справи важливі, про атомну бомбу, яка скоро і в нас буде, про сесію Організації Об’єднаних Націй, про шкідливу діяльність ЮНРРА та про інші матерії — і до картини повернулися, щоб нести її далі, у багетну майстерню, як того бажав художник.

Повернулися — і остовпіли. Картини не стало. Зникла наша картина.

Тобто не зникла, ні! — навпаки, була, але це вже була не картина, лише сама дійсність: на землі, встеленій білим рушником з вишиваними на ньому червоними півнями, лежала наша хлібина, жива, справжня, ще гаряча, мов тільки-но з печі, сама завбільшки з добрячий казан для полкової кухні, Бігме! Такого ще в світовому образотворчому мистецтві не було, клянуся вам, читачі мої доброчесні!

Остовпів, зблід наш Д. В. Смаглій, а ми з Кіндратом Смолою кинулися до картини, та тільки поглинула нас тривимірність: торкнулися ми шерехатої, теплої, запашної хлібної шкоринки, провели долонями по м’якому хлібному боку, наче це була жива істота; Кіндрат Смола встиг навіть відламати шматок горбушки та скуштувати — сказав мені потім, що смачнішого хліба не їв у житті своєму! — та Д. В. Смаглій скрикнув не своїм голосом, кинувся до хлібини, обійняв її обома руками, наче хотів врятувати свій твір від нашого голоду. Та не було в цьому світі вже його твору, не існувало, була лише одна величезна пшенична хлібина, скоріше — твір Міністерства харчової промисловості, ніж мистецтва живопису.

Збагнувши це, Д. В. Смаглій побіг мерщій додому, мабуть, Олесі хотів розповісти про диво се дивнеє, а ми подалися за сусідом нашим, щоб, бува, чого не скоїв з собою у нестямі… Що було потім, дізналися ми з оповідки Ярослава Гамалії, котрий небавом прибіг туди, де лежала Смаглієва хлібина: навколо неї вже скупчилися голодні, в дранті, діти, сироти, що поруч знайшли притулок у підвалі колишнього ремісничого вчилища, — й діти ті худющі відламували шматки хлібини, та їли, їли похапцем, поки не відняли в них той білий пшеничний хліб небачений, про який вони мріяти навіть не могли, бо не знали, що такий може існувати; Ярослав теж з’їв з півкіла того хліба гарячого, й коли до твору свого повернувся Д. В. Смаглій — вже з Олесею та дітьми — від нього нічого не лишилося, лише крихти, на які злетілися всі горобці міста Ярополя, та втоптаний у мокрий сніг рушник з червоними півнями…

Отут можна було б і скінчити дивну історію картини Д. В. Смаглія “Хліб”. Щоправда, сам художник, охоплений горем втрати, ніяк не хотів примиритися з загибеллю картини; навпаки, разом з бідною своєю Олесею приніс якось важку золоту раму, поставив перед тим місцем, де стояла колись картина, сподіваючись, що все повернеться на круги своя. Та дарма. Вже нічого не змінилося в об’ємному цьому світі, й більше художник не побачив своєї хлібини ніколи. Довелося тягти раму назад, у багетну майстерню.

Після цього Д. В. Смаглій вже не пробував писати тематичні картини, боячись різних несподіваних ускладнень. Приїздили до нього з різних усюд, просили, Отар Іванович Гелбахіані давав великі гроші, благав намалювати корову мічурінську голландсько-костромської породи для свого радгоспу — спритний був дядько, думав сусідів своїх обскакати по надоях, та Д. В. Смаглій був невблаганний. Навіть жінці одній відмовив, яка руки йому цілувала, просила намалювати портрет доньки скоєї, що загинула в шахті під час обвалу, — але і тут Д. В. Смаглій тільки похитав головою і на фото дівчини дивитися не схотів. Бо зрозумів він, що вже не бути йому великим художником, не виставляти йому свої картини у найліпших виставочних залах, через те що не знає він якоїсь найголовнішої таємниці, без якої в мистецтві й кроку не руш. Тому Д. В. Смаглій повністю сконцентрував свої зусилля на виготовленні скульптурних прикрас та оформленні різних народних свят — ярмарків, Днів урожаю і т. д. Замовленнями завжди художник наш забезпечений, завдяки дбайливому піклуванню дирекції Яропільського відділення Художнього фонду.

Кількома десятиліттями пізніше історією з хлібом зацікавилися вчені з Інституту енергетичних та фізичних перетворень, зокрема Сидір Миколайович Холодний — син відомого нам анатома, професора Миколи Сидоровича Холодного. Почалися розшуки тих дітей, що колись скуштували хліба Д. В. Смаглія, пішли дослідження, розпитування, психологічні та інші тести. І виявилося, що всі, хто їв той дивний хліб, — люди на той час дорослі, навіть старі, все* життя відзначалися винятково розвиненою фантазією, вразливістю. Визнаю наостанці, читачі мої доброчесні, - як перед лицем совісті святої, - що і я таки скуштував того Смаглієвого хліба, про що ніколи нікому не мовив. Не втримався, голодний був… За вчинок цей антихудожній уклінно прошу мені вибачити, враховуючи літа мої похилі. Щоправда, як бачите, ніяких наслідків фантазійних хліб цей у мені не полишив: навпаки, лише посилив наукову доскіпливість та раціоналістично-документальний спосіб викладання відомих мені фактів.

© ВІТЧИЗНА. - 1968. - № 7.

© ЩЕРБАК Ю. М. Світлі танці минулого. — К.: Радянський письменник, 1983.

© ЩЕРБАК Ю. М. Хроніка міста Ярополя: Повість. — К.: Дніпро, 1986. - 144 с. (“Романи й повісті”, № 4).

Назад 1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 Вперед
Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
В процессе обновления! – Разбег в неизвестность 2.0
В процессе обновления! – Разбег в неизвестность 2.0
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Миновал первоначальный шок, охвативший Петра Воронова после его «провала» из 2010 года в прошлое СССР… Тяжёлое колесо истории перескочило на рельсы новой реальности, и какой она будет — уже никто не
0
Пламенев. Книга 16
Пламенев. Книга 16
[Бояръ-Аниме / Самиздат / Классическое фэнтези]
Я провел в добровольной изоляции четыре долгих года, ни разу не позволив себе сон или отдых, но, выйдя, понял, что сна и отдыха ждать не стоит еще очень долго. Преследование Коллегии, возвращение
0
Аппетитная проблема
Аппетитная проблема
[Эротика, Секс / Короткие любовные романы]
Я хозяйка собственной кондитерской — горжусь ею и не терплю, когда кто-то лезет в мои дела. Но однажды всё переворачивается: ресторан получает совладельца, которым оказывается Даниил Громов,
0
Боря, я Ваша навеки
Боря, я Ваша навеки
[Короткие любовные романы]
Военнослужащий, приехавший на побывку, и рыжая девушка с крутым характером. Ещё и бычок Борька, и бабушка, которая уже мысленно сыграла свадьбу. Завязка для деревенского романа в летнюю пору! Борис
0
Босс мафии. (Не) законная любовь
Босс мафии. (Не) законная любовь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Я никогда не думала, что однажды окажусь в логове самого опасного человека города. Но судьба распорядилась иначе, теперь я играю в смертельную игру с боссом мафии, где ставка — моя жизнь. Под
0
Бывшая жена генерала драконов
Бывшая жена генерала драконов
[Эротика, Секс / Любовная фантастика]
Я потратила пять лет, по капле отдавая дар, чтобы вылечивать раны Итана Вейлара — прославленного золотого генерала. А в день годовщины он привёл в опочивальню мою кузину и кинул мне в лицо бумаги о
0
Деревенская фифа для подлого кавказца. Соседи по сексу
Деревенская фифа для подлого кавказца. Соседи по сексу
[Эротика, Секс / Короткие любовные романы]
Я представился: «Давид». А её спросил, как звать такую шикарную Красную Шапочку. Ответ: «Для вас я Василиса Николаевна, коварный оккупант!» Королёвой от бабушки достались клюквенный амбар, курицы
0
Измена. Отпусти любовь
Измена. Отпусти любовь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Вот уже год я застряла между опостылевшим браком и человеком, который дарит мне призрачную радость. Я так глубоко увязла в собственном вранье, что не нахожу выхода. Хуже того — в эту яму я стащила и
0
Где дьявол преклоняет колени
Где дьявол преклоняет колени
[Современные любовные романы / Эротика, Секс / Триллер]
Элара Хейл унаследовала полуразрушенное поместье, чтобы начать заново. Но дом хранит тайны, которые не отпускают: скрытые проходы в стенах, исчезнувшая семья Мерриков, люди, пропадающие в городе.
0
Клятва по крови. Я не умею любить
Клятва по крови. Я не умею любить
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Меня отдали Аресу Костровскому, чтобы пушки замолчали. Он стоит во главе криминального мира, и его трепещут даже заправские головорезы. Я же ненавижу его сильнее всех: именно он виновен в гибели
0
Ледяной отец подруги
Ледяной отец подруги
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Яся — восемнадцать, и всё, что у неё есть, это чемодан из кожзама, запах пыльной глубинки и мамин наказ: «Ты у меня огонь, Ярослава». Впереди — равнодушный громадный мегаполис, холодная соседка по
0
По эту сторону рая
По эту сторону рая
[Классическая проза]
Первый, носящий автобиографические черты роман великого Фицджеральда. Книга, ставшая манифестом для американской молодежи "джазовой эры". У этих юношей и девушек не осталось идеалов, они доверяют
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
8
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
5
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Второй шанс для Лекаря. Том 9
Второй шанс для Лекаря. Том 9
[Альтернативная история / Попаданцы]
Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и приговором — прямо у хирургического
4

Самые комментируемые

Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
23
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
14
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
11
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Три имени
Три имени
[Детективы / Городское фэнтези / Мистика]
Создано с помощью нейросети. *** В отдел приходит дворник и пишет явку с повинной. В ней три фамилии, три адреса и одна странность: все трое живы. Литвину шестьдесят лет, он двадцать лет
0
Танец на вулкане. Из дневников 1911–1933 годов
Танец на вулкане. Из дневников 1911–1933 годов
[Биографии и Мемуары / Публицистика]
Гарри Кесслер (1868-1937) – сын богатейшего гамбургского банкира, светский лев, эстет и меценат, прозванный «красным графом». Близкий друг Ратенау и Штреземана, лично знавший Ницше и Бисмарка,
0
Восток, дело тонкое
Восток, дело тонкое
[Современные любовные романы]
Лена не ждала, что курорт в Турции обернётся похищением. А её спасителем окажется мужчина, за которым она уже два года замуж не зная об этом. Мир Томаев — программист из ОБЭП, мусульманин и
0
Затаившийся Дракон
Затаившийся Дракон
[Боевое фэнтези / Книги про волшебников]
В мире, где сильный пожирает слабого, Мин родился слабым. Талант определяет судьбу, и тот, кому не хватило дара, становится прислугой для тех, кому хватило. Мин и есть такая прислуга. Подмастерье,
5
Жертва и другие
Жертва и другие
[Полицейский детектив / Криминальный детектив]
Легендарный детективный тандем Леонов — Макеев. В провинциальном городе обнаружен труп молодой женщины. Она была застрелена из пистолета, лицо обезображено, голова обрита и прикрыта париком. Из
0
Альфа. Порочный плен
Альфа. Порочный плен
[Эротика, Секс / Любовная фантастика]
Он тут! Альфа. Демид Астахов… будь он проклят… Поворачиваюсь к залу и, наверное, в сотый раз за последний час бросаю взгляд в сторону диванов. На его коленях в подобие танца извивается Арина.
0
Двойная жизнь попаданки
Двойная жизнь попаданки
[Эротика, Секс / Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Днем я добропорядочная гражданка Перекрестка, владелица клинингового агентства «Золушка». А по ночам… лучше вам со мной не пересекаться. Отшлепаю! В тексте будут — попаданка — маг — очень откровенно
0
Чернокнижник 1
Чернокнижник 1
[Попаданцы / Книги про волшебников / Альтернативная история]
Темный маг некромант проиграв битву с Силами Света, вынужден бежать из своего мира. В результате попадает на Землю XXI века в нашу, а может быть, не совсем нашу реальность. Что из этого получилось,
4
Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород
Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород
[Юмористическая проза / Старинная литература: прочее / Русская классическая проза / Ужасы]
О чем Произведения, которые ввели Гоголя в большую литературу и сформировали канонический образ Малороссии для многих поколений русских читателей. О серии «Главные книги русской литературы» —
1
Варвар. Том 2
Варвар. Том 2
[Боевое фэнтези / Книги про волшебников]
Мое имя Эльдорн, и я родом из Северных племен. Меня привезли в столицу в клетке — как дикого зверя. Для боёв на арене на потеху толпе. Трибуны забиты до отказа. Имперцы ждут, что «северный дикарь»
3
Незаконченная жизнь. Сокол
Незаконченная жизнь. Сокол
[Современные любовные романы / Любовные детективы / Самиздат]
Чёрный «Мерседес» GLE на высокой подвеске вырулил из-за кафе и остановился в десяти метрах от группы. Двигатель ещё не успел заглохнуть, когда дверь с пассажирской стороны распахнулась. Из машины
2
Путешествие на ночь глядя
Путешествие на ночь глядя
[Детективная фантастика / Ужасы / Социальная фантастика]
Начало двадцатого века. Эпоха противоречий. Принять новое время и отказаться от своих привычек – для многих это оказывается невозможным. В модном и загадочном отеле «Гранд Нуар» совершается убийство
0