MoreKnig.org

Хроніки міста Ярополя: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Щербак Юрій



Шрифт:

Вранці четвертого травня дирижабль наш повільно піднявся з мого подвір’я, і ми пішли на прощальне коло над Ярополем. З висоти чотирьохсот метрів патріархально і неквапливо розгортало свої сторінки місто; наче хтось недбало жбурнув жменю старих кам’яниць на прибогунчанські пагорби — лише новочасні хмарочоси у центрі Ярополя вишикувались, мов пласкі алюмінієві запальнички; у різних кінцях міста позасвічувались маленькі сонця — бані старих церков, вкриті тонкими пластівцями золота; похмурий мур фортеці Потоцького малював літеру “О”, таємний, нерозшифрований до часу моєї подорожі криптонім, звернений колись до птахів і хмар.

Стояла найкраща година в житті землі: смуги теплого повітря доносили до нас пахощі заплавних лук, що зеленими, звогченими раменами горнулися до рік; по тихих заводяя повзли повільно селянські дубки, навантажені свіжоскошеною травою; власники човнів, не кваплячись, вигрібали єдиним своїм веслом, від чого по воді бігли концентричні кола, мовби викувані небесними ковалями зі срібла; земля поверталася під нами у відтінках синьої імлистої барви, що сповнила виднокруг. Цю землю наче хтось сконструював зі строкатих геометричних елементів, з яких будується просторовий світ — з квадратів, прямокутників, еліптичних площин, міцно припасованих одне до одного шляхами та темними кордонами лісосмуг; та не було креслярської одноманітності у цій картині, бо крізь усі штучні структури проглядали споконвічні форми землі, визначені бігом сонця та вітру, плином води та часу. Наш повітряний диліжанс вільно ширяв над степом; десь вдалині залишалися великі промислові комплекси — вогняні задимлені острови, звідки вітер приносив гіркий сірчаний присмак димів металургійних комбінатів.

Ми повернулися до салону. Ярослав почав був поратися з обідом, а я пішов до пілотської кабіни; сів за штурвал, начепив навушники, визначив на карті наше місцезнаходження. У навушниках лунала писклява скоромовка морзянки; передавали щось нудне, що не мало з нашим рейсом нічого спільного, і я ввімкнув радіомаяк. Я дуже люблю керувати дирижаблем — це дає ні з чим не зрівнянне відчуття свободи і заспокоєння: тільки у дитячих снах людина інколи відчуває щось подібне — той тихий лет крізь неіснуючі світи. Маяк транслював програму “біг-биту” — напівзабутої музики, яка зворушує тепер хіба що бабунь у плюшевих салопчиках: це дівчата моєї далекої молодості — колись вони на вечірках хвацько витанцьовували бугі-вугі та рок-н-рол; коли прокручують старі кінохроніки, показуючи ці кумедні стародавні танці, у залі вибухає регіт, і тільки бабусі у плюшевих салопчиках витирають крадькома сльози… Щоп’ятнадцять хвилин плівку з музикою зупиняли і диктор читав комюніке про стан здоров’я Едмонта Монтгомері — першої в світі людини, голову якої пересадили до тулуба молодого хлопця, котрий загинув під час автомобільної катастрофи, діставши тяжку травму черепа. Монтгомері почувався добре, потроху звикаючи до свого нового тіла: єдине, що дратувало його, — невправність пальців. Едмонт був джазовим піаністом і тепер вимагав від страхової компанії сплатити йому видатки за втрату працездатності. Я витиснув штурвал від себе, і ми м’яко стрибнули додолу, ніби на велетенській гойдалці. Тепер ми йшли на висоті триста метрів. Земля наблизилась, наче ми піднесли до неї збільшувальне скло.

Серцем я був вже на березі Понту Евксінського, серед напівзруйнованих колон іонійського ордера, що сиротливо стирчать під бляклим небом Севастополя, неподалік матроських цвинтарів та хрипких гудків Карантинної бухти.

Ми помалу летіли цілу ніч, чергуючись з Ярославом. Рано-вранці побачив я вкритий червоними зблисками сталевий простір, який виповнював увесь горизонт. Це було море.

Ми висіли над диким узбережжям десь у районі Одеси. Руді стрімкі береги акварельно малювалися у вранішньому повітрі. Червоняста глиняна смуга, якої торкався прибій, встелена була білястим, з’їденим солоною водою камінням. Було щось у цьому мовчазному пейзажі від настрою картин Іва Тангі. Метафорами самотності блукали по берегу великі чайки. Я помітив ярок, який перерізав стрімчасту лінію берегів, і пішов на посадку. Тут, у ярку, під мережистою тінню південних акацій, розташували ми наш дирижабль, примочувавши його якорями до землі. Ми вирішили трохи перепочити у цих відлюдних місцях, аби десь посередині дня зробити останній стрибок до Херсонеса. Час починався спекотний, і море лежало незворушне, мов шар прозорого зеленкуватого скла, привареного до берега ледь помітним швом прибою. Поснідавши, ми роздяглися з Ярославом і в купальних костюмах рушили на каміння. Я замилувався своїм супутником: хоч він і кинув давно бокс і погрубшав з тих часів, але все одно в його тілі були антична гармонійність та спокійна, врівноважена міць. У пошуках зручного місця досить далеко відійшли ми од стоянки дирижабля. Ярослав спробував воду і сказав, що вона навдивовиж тепла і що можна купатися, Я не повірив, але справді вода була надто тепла для цієї пори року і для цих широт. Зраділі; шубовснули ми у воду, розполохавши великі зграї бичків, які паслися коло берега. Потім лежали, зморені, на гарячому камінні, заплющивши очі,прислухаючись до карликових дзвонів, шурхотів та дискантних голосів, що бриніли всередині нас, мовби перетворилися ми на дві великі порожні мушлі, в яких знайшли притулок морські сплески.

Раптом чиїсь дужі руки схопили мене, і я розплющив очі. Наді мною стояло кілька людей, низькорослих і вбраних у дивний якийсь одяг. Вони підхопили мене, поставили на ноги і боляче скрутили на спині руки; коло Ярослава вовтузилося з десяток цих бандюг: кількох він одразу поклав на каміння з розтрощеними щелепами, але нападники швидко накинули на нього аркан, і через кілька хвилин мій небіж був також “сповитий”. Все це сталося так блискавично, що ми навіть не встигли перегукнутися. Бійка відбувалася в повній тиші, тільки тупіт ніг можна було почути, важке дихання та стогін когось з тих, хто валявся, розкривавлений, на камінні. Нападники упхнули нам у роти шкіряні чопи й потягли вгору, на плато, що панувало над морем. Все це видалося напочатку мені якимось жахливим абсурдним сном, та це був не сон: боліли руки, все тіло, піт зросив моє обличчя, а поруч стомлено сунули чорнобороді засмаглі люди, котрі тягли нас нагору. У них були дикі, змучені обличчя. Тепер тільки роздивився я, що нападники вбрані в подерті шаровари, шкіряні розхристані жилетки, за поясами їхніми помітив я пістолі з довгими, оздобленими сріблом кольбами, а при боці їм висіли криві шаблі. Цей огидний маскарад обурив мене: ясно, що трапили ми до рук якоїсь зграї хуліганів-містифікаторів, так званих “бичів”, які отаборились на відлюдному березі, тероризуючи туристів — вже кілька разів про таких волоцюг писали газети, і навіть наш великий публіцист С. О. Набатов запропонував з метою збереження повного порядку в місцях масового відпочинку трудящих видавати в районних відділеннях міліції спеціальний дозвіл на право перебування на Чорноморському узбережжі; на його думку, такий захід рішуче зменшив би кількість хуліганів у цих ряснодарних краях; та його пропозиція, на диво, не знайшла значного відгуку з-посеред широких верств населення.

Тим часом ми піднялися на плато. Розбишаки потягли нас до коней, і я подумав, що це надто вже дорогий маскарад.

Нападники кинули нас до коней, приторочивши до сідел ременями, і наш загін дуже швидко — заледве через кілька хвилин — рушив з місця. Десь далеко позаду лишилися той ярок і ті дерева, під якими, непомітний звідси, погойдувався наш дирижабль, ніби мильна кулька, ілюзія, марево недавньої нашої свободи, далекий і нереальний символ сучасності, бо нас оточувала нова жорстока реальність, примітивна і безжальна, мов посвист нагая.

Отаким пекельним робом почався той шлях неочікувано-кайданний, що привів нас з небожем моїм Ярославом на ринок невільників у Кафу, де спродали нас ординці за сто золотих на найкращу галеру Оттоманської імперії, котра перебувала під орудою грізного Юсуфа-паші.

Галера погойдувалася за кілька сотень метрів од берега. Це був прекрасний двопалубний корабель завдовжки 60 футів, визолочений та прикрашений гарним дерев’яним різьбленням. Спереду ебеновий Атлант із золотою бородою підтримував бушприт і дві мідяні котви обабіч кидали жаркі блищики на тіло Атланта; грецький герой, який став рабом звитяжної Оттоманської імперії! Що й казати — цей символ був витриманий у найкращому стилі тої держави, потужність якої відчували на собі сусідні народи.

Назавше запам’яталися мені ринок невільників і той його особливий сморід: здається, наче знаходишся у великому взуттєвому магазині, де шкіри пахнуть гостро і в повітрі висить жовтий підошвений дух. У смердючій куряві, над якою лунав суцільний крик, алалакання, рев верблюдів, у азійській тисняві ніколи не забути мені зойків українських дівчат-бранок, яких назавжди розлучали з батьками; у цій юдолі скорботи й безчестя домовились ми з Ярославом нікому не казати, хто ми є насправді, аби не накликати на наші голови більшого лиха, якщо ж питатимуть — відповідати, що яропільські купці, схоплені ординцями на диких полях. Але ніхто, зрештою, нами не цікавився, не вимагав від нас анкет: тільки подивилися на наші м’язи та зуби, вдарили по руках, швидко сторгувалися, й повели на галеру, до коваля, який закував нас у ланцюги.

Нас з Ярославом прикували до останньої лави на долішньому чердаці для невільників-веслярів; випадковим збігом обставин опинилися ми ближче за всіх до корми, де розташовані були приміщення турецької варти та каюта самого капітана Юсуфа-паші. Ми завше звернені були обличчям до дверей його каюти. По палубі походжав наглядач Гусейн, кривоокий і злий, як собака; він бив нас за найменшу провину. А було нас двісті сорок людей, поневолених з різних земель — українських, польських, волоських, московських, грецьких та італійських. Але найбільше було серед нас козаків-ясирників з України — по десять, по п’ятнадцять років відсиділи вони коло весел, й розплескані долоні їхні стали схожими на незграбні мозолясті коржі, налляті залізом і ненавистю.

За кілька днів вийшла наша галера у чисте море, наладнована багатющими скарбами та військовими обладунками. Повільно віддалявся од нас Кримський берег. Скеляста лінія суходолу пішла під воду, зникла у хвилях, і вже замість берегів вишикувалось на обрії невагоме сніжне пасмо хмар, а галера, полишаючи на воді різне сміття, недогризки яблук та оранжеві лушпайки апельсинів, лягла на курс, і чорні Атлантові груди вкрилися цівками холодної морської води. Два дні ми з Ярославом і ще з кількома новачками слабували на морську хворість, заблювавши геть усю капітанську палубу, за що скарані були кривооким Гусейном. Та старий козак Іван Нечитайло зварив нам терпкого турецького зілля й вилікував од сеї недуги.

На третій день подорожі перед нашими очима з’явився сам грізний Юсуф-паша. Рудобородий, з голубими очима (шкіра у нього, народженого від матері-грекині, була шляхетного білого кольору), капітан вистрибом прокульгав повз нас у чорному, гаптованому золотом камзолі. Він посувався нечутно, мов тінь, а поруч з ним, як тихий вітер, йшла дівчина-невільниця, про яку ми вже наслухались пліток на галері — йшла у плахтяній спідниці й червоних чобітках, стегна у неї були вузькі і довгі, як у найкращих сучасних манекенщиць, і волосся чорне, й видовжена прекрасна шия, й прямі плечі підлітка. Ми тільки перезирнулися з Ярославом, але страшний удар Гусейнового канчука пройшовся по наших спинах, і тоді я у нестямі простогнав крізь зуби: “Плюгавий хасі (євнух)!” Раптом Юсуф-паша зупинився і похмуро зиркнув на мене. Я уявив, як моє пошматоване тіло, загорнуте у парусину, кидають у стемнілий простір, у сутінки, у море. “Звідки ти, невірний, знаєш арабську мову?” — спитав Юсуф-паша. Я витлумачив йому, що, будучи за родом своїх занять гендлярем, побував у далеких і близьких землях, навчившися різних мов — грецької, турецької, татарської, арабської, польської та італійської. Він нічого не сказав, тільки скоса подивився на мою брудну подерту сорочку і покульгав далі. Гримаючи ланцюгами, вмостився я на лавці, а Гусейн, від якого завжди смерділо часником, пройшов повз мене і вперше за весь час мого перебування на галері не торкнув мене пальцем, хоча досі цей тип ніколи не відмовляв собі у такій приємності. А за годину прийшов до мене слуга капітана, молодий венецієць Джіроламо, і відімкнув замок мого ланцюга. Так опинився я в каюті Юсуфа-паші.

Він сидів на розкішному турецькому килимі ніжних пастельних тонів; такі килими — вже вибляклі й заяложені — зустрічав я хіба що у залах краківського Вавелю, там, де зберігаються трофеї Хотинської битви. На цих килимах уже добре потовклася лінива нечеса — пані Історія, і ранкова свіжість оттоманських килимів та оттоманських перемог перетворилася на почухрану ганчірку. Юсуф-паша був у бухарському халаті — червоні, зелені й золоті смуги творили, як сказав би Д. В. Смаглій, член Яропільського відділення Художнього фонду, суцільний драматичний акорд — мажорний у своїй відвертій героїчній патетиці. А на плечі Юсуфа-паші спочивала чарівна голівка його невільниці. Здавалось, її темний погляд блукав у смутних метафізичних сферах, безмежно далеких од нашої галери. Мене вразила кількість книжок у каюті капітана: це велике приміщення радше нагадувало кабінет філософа, аніж каюту командира військового корабля.

Не перериваючи своєї роботи, Юсуф-паша поглянув на мене.

— Я покликав тебе сюди, полоненику, — сказав він вишуканою арабською мовою, — щоб вислухати твою чесну думку про мої вірші. Бачу я, що ти людина освічена, і сподіваюсь тому, що ти повідаєш нарешті мені правду, бо цей негідник Джіроламо не знає меж, вихваляючи першу-ліпшу дурницю, написану мною. Одного разу, щоби перевірити його (а треба тобі сказати, він знає арабську мову, якою переважно я складаю свої елегії), я прочитав йому список військового знаряддя, яке є на галері. І що ти думаєш? Цей християнський собака закричав: “Мій володарю, це божественні вірші! Нічого подібного не було в світовій поезії! О незрівнянний Юсуф-паша! У метриці він вищий за аль-Халіла, у літературній критиці кращий за аль-Іскафі, в читанні корану вправніший за Ібн-Муджахіда, в логіці перевершив самого Арістотеля, в мистецтві блискавичного дотепу залишив позаду великого Абу-л-Айна!” Довелося відшмагати його батогами, аби вигнати з його поганого тіла брехню. Між тим почуваю я велику потребу у справедливій критиці, яка дослідила б тенденції розвитку мого літературного хисту, вказавши істинний напрямок неспокійному чорному коневі моєї поезії. Тому слухай уважно все, що я тобі прочитаю, невірний, і скажи щиро свою гадку про ці вірші.

Дівчина сиділа нерухомо, не знімаючи своєї голівки з його плеча. Юсуф-паша примружив очі, пригладив долонею руду бороду й почав:

На присмеркове плесо прийшов самотній я,

аби тебе зустріти, і на мою долоню

сонце впало — велике яблуко червоне,

останній плід мого спустошеного раю.

О вітре юності, о спогади й прозріння!

В країні, де дощі й пожежі,

де небо синє, мов погляд матері моєї,

ти народилося, сузір’я Оріона,

щоб вмерти в небесах

в годину сонцезлету!

Дамаська сталь тверда і вічна,

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
В процессе обновления! – Разбег в неизвестность 2.0
В процессе обновления! – Разбег в неизвестность 2.0
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Миновал первоначальный шок, охвативший Петра Воронова после его «провала» из 2010 года в прошлое СССР… Тяжёлое колесо истории перескочило на рельсы новой реальности, и какой она будет — уже никто не
0
Пламенев. Книга 16
Пламенев. Книга 16
[Бояръ-Аниме / Самиздат / Классическое фэнтези]
Я провел в добровольной изоляции четыре долгих года, ни разу не позволив себе сон или отдых, но, выйдя, понял, что сна и отдыха ждать не стоит еще очень долго. Преследование Коллегии, возвращение
0
Аппетитная проблема
Аппетитная проблема
[Эротика, Секс / Короткие любовные романы]
Я хозяйка собственной кондитерской — горжусь ею и не терплю, когда кто-то лезет в мои дела. Но однажды всё переворачивается: ресторан получает совладельца, которым оказывается Даниил Громов,
0
Боря, я Ваша навеки
Боря, я Ваша навеки
[Короткие любовные романы]
Военнослужащий, приехавший на побывку, и рыжая девушка с крутым характером. Ещё и бычок Борька, и бабушка, которая уже мысленно сыграла свадьбу. Завязка для деревенского романа в летнюю пору! Борис
0
Босс мафии. (Не) законная любовь
Босс мафии. (Не) законная любовь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Я никогда не думала, что однажды окажусь в логове самого опасного человека города. Но судьба распорядилась иначе, теперь я играю в смертельную игру с боссом мафии, где ставка — моя жизнь. Под
0
Бывшая жена генерала драконов
Бывшая жена генерала драконов
[Эротика, Секс / Любовная фантастика]
Я потратила пять лет, по капле отдавая дар, чтобы вылечивать раны Итана Вейлара — прославленного золотого генерала. А в день годовщины он привёл в опочивальню мою кузину и кинул мне в лицо бумаги о
0
Деревенская фифа для подлого кавказца. Соседи по сексу
Деревенская фифа для подлого кавказца. Соседи по сексу
[Эротика, Секс / Короткие любовные романы]
Я представился: «Давид». А её спросил, как звать такую шикарную Красную Шапочку. Ответ: «Для вас я Василиса Николаевна, коварный оккупант!» Королёвой от бабушки достались клюквенный амбар, курицы
0
Измена. Отпусти любовь
Измена. Отпусти любовь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Вот уже год я застряла между опостылевшим браком и человеком, который дарит мне призрачную радость. Я так глубоко увязла в собственном вранье, что не нахожу выхода. Хуже того — в эту яму я стащила и
0
Где дьявол преклоняет колени
Где дьявол преклоняет колени
[Современные любовные романы / Эротика, Секс / Триллер]
Элара Хейл унаследовала полуразрушенное поместье, чтобы начать заново. Но дом хранит тайны, которые не отпускают: скрытые проходы в стенах, исчезнувшая семья Мерриков, люди, пропадающие в городе.
0
Клятва по крови. Я не умею любить
Клятва по крови. Я не умею любить
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Меня отдали Аресу Костровскому, чтобы пушки замолчали. Он стоит во главе криминального мира, и его трепещут даже заправские головорезы. Я же ненавижу его сильнее всех: именно он виновен в гибели
0
Ледяной отец подруги
Ледяной отец подруги
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Яся — восемнадцать, и всё, что у неё есть, это чемодан из кожзама, запах пыльной глубинки и мамин наказ: «Ты у меня огонь, Ярослава». Впереди — равнодушный громадный мегаполис, холодная соседка по
0
По эту сторону рая
По эту сторону рая
[Классическая проза]
Первый, носящий автобиографические черты роман великого Фицджеральда. Книга, ставшая манифестом для американской молодежи "джазовой эры". У этих юношей и девушек не осталось идеалов, они доверяют
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
8
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
5
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Второй шанс для Лекаря. Том 9
Второй шанс для Лекаря. Том 9
[Альтернативная история / Попаданцы]
Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и приговором — прямо у хирургического
4

Самые комментируемые

Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
23
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
14
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
11
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Три имени
Три имени
[Детективы / Городское фэнтези / Мистика]
Создано с помощью нейросети. *** В отдел приходит дворник и пишет явку с повинной. В ней три фамилии, три адреса и одна странность: все трое живы. Литвину шестьдесят лет, он двадцать лет
0
Танец на вулкане. Из дневников 1911–1933 годов
Танец на вулкане. Из дневников 1911–1933 годов
[Биографии и Мемуары / Публицистика]
Гарри Кесслер (1868-1937) – сын богатейшего гамбургского банкира, светский лев, эстет и меценат, прозванный «красным графом». Близкий друг Ратенау и Штреземана, лично знавший Ницше и Бисмарка,
0
Восток, дело тонкое
Восток, дело тонкое
[Современные любовные романы]
Лена не ждала, что курорт в Турции обернётся похищением. А её спасителем окажется мужчина, за которым она уже два года замуж не зная об этом. Мир Томаев — программист из ОБЭП, мусульманин и
0
Затаившийся Дракон
Затаившийся Дракон
[Боевое фэнтези / Книги про волшебников]
В мире, где сильный пожирает слабого, Мин родился слабым. Талант определяет судьбу, и тот, кому не хватило дара, становится прислугой для тех, кому хватило. Мин и есть такая прислуга. Подмастерье,
5
Жертва и другие
Жертва и другие
[Полицейский детектив / Криминальный детектив]
Легендарный детективный тандем Леонов — Макеев. В провинциальном городе обнаружен труп молодой женщины. Она была застрелена из пистолета, лицо обезображено, голова обрита и прикрыта париком. Из
0
Альфа. Порочный плен
Альфа. Порочный плен
[Эротика, Секс / Любовная фантастика]
Он тут! Альфа. Демид Астахов… будь он проклят… Поворачиваюсь к залу и, наверное, в сотый раз за последний час бросаю взгляд в сторону диванов. На его коленях в подобие танца извивается Арина.
0
Двойная жизнь попаданки
Двойная жизнь попаданки
[Эротика, Секс / Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Днем я добропорядочная гражданка Перекрестка, владелица клинингового агентства «Золушка». А по ночам… лучше вам со мной не пересекаться. Отшлепаю! В тексте будут — попаданка — маг — очень откровенно
0
Чернокнижник 1
Чернокнижник 1
[Попаданцы / Книги про волшебников / Альтернативная история]
Темный маг некромант проиграв битву с Силами Света, вынужден бежать из своего мира. В результате попадает на Землю XXI века в нашу, а может быть, не совсем нашу реальность. Что из этого получилось,
4
Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород
Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород
[Юмористическая проза / Старинная литература: прочее / Русская классическая проза / Ужасы]
О чем Произведения, которые ввели Гоголя в большую литературу и сформировали канонический образ Малороссии для многих поколений русских читателей. О серии «Главные книги русской литературы» —
1
Варвар. Том 2
Варвар. Том 2
[Боевое фэнтези / Книги про волшебников]
Мое имя Эльдорн, и я родом из Северных племен. Меня привезли в столицу в клетке — как дикого зверя. Для боёв на арене на потеху толпе. Трибуны забиты до отказа. Имперцы ждут, что «северный дикарь»
3
Незаконченная жизнь. Сокол
Незаконченная жизнь. Сокол
[Современные любовные романы / Любовные детективы / Самиздат]
Чёрный «Мерседес» GLE на высокой подвеске вырулил из-за кафе и остановился в десяти метрах от группы. Двигатель ещё не успел заглохнуть, когда дверь с пассажирской стороны распахнулась. Из машины
2
Путешествие на ночь глядя
Путешествие на ночь глядя
[Детективная фантастика / Ужасы / Социальная фантастика]
Начало двадцатого века. Эпоха противоречий. Принять новое время и отказаться от своих привычек – для многих это оказывается невозможным. В модном и загадочном отеле «Гранд Нуар» совершается убийство
0