Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- На руці, - уточнив генерал Свєтков, поклав слухавку, відсосав гній на пальці, сплюнув і знову звернувся до старшого лейтенанта Бездолі.

- Так-так, з цим ясно. Так що це у вас за «Езоп»?

- «Езоп», товаришу генерал, це був такий байкар у Греції, придумував байки проти існуючого на той час ладу, і наш об’єкт теж виступає…

- Товаришу старший лейтенант Бездоля, що ви мені басні розказуєте? Я Лафонтена прочитав від початку до кінця, мені мій агент «Степовик» подарував його книжку на мій день народження. Я і сам вірші пишу, тільки не байки, і риму до вашого «Езопа» придумати можу. Ви знаєте, хто такой Ла-фон-тен?

Старший лейтенант Бездоля наморщив лоба.

Останнім часом від довгого сидіння за паперами у генерала Свєткова почастішали головні болі в потилиці, знімала біль лише спиртова настойка елеутерококу, яка входила до набору медикаментів, встановлених головою КДБ УРСР Федорчуком для підтримання стану і рівня здоров’я керівного складу після смерті від інфаркта заступника начальника 5-го управління полковника Білкуна. Помимо усіх інших обставин, елеутерокок викликав у Свєткова творче натхнення, коли він писав вірші на чекістську тематику.

Бездоля говорив рубаними фразами, вони посилювали біль, якісь рими до нового вірша у Свєткова вже почали з’являтися в голові, успіх після написання вірша «Любітє Родіну, вашу мать!» і натяку Євдокії Степанівни його надихав, йому захотілося витурити Бездолю з кабінету, відсунути всі документи зі столу, випити елеутерококу, взятися за перо і почати римувати, однак ще треба було вирішити проблему щодо квитків на концерт Алли Пугачової, позаяк з натяку Євдокії Степанівни без квитків міг вийти «пшик».

- Ла фон Тен? - перепитав Бездоля. Він знову наморщив лоба. - Здається, помічник Отто Бісмарка, німецького канцлера.

Генерал Свєтков скептично наставив око на підлеглого. Його голову трохи відпустило:

- Ви який навчальний заклад закінчили, крім середньої школи?

- Львівське вище військово-політичне училище.

- А потім?

- Отримав призначення на роботу у 5-й відділ Львівського УКДБ на ділянку обслуговування культури. Моїм вчителем у Львівському УКДБ був підполковник Горбаль, старий бандолов, нагороджений орденами і медалями.

- Начальник УКДБ по Львівській області генерал Полудень у доповідній повідомляв, що режисер ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу, керуючись ідеологічними мотивами, перетрахав половину курсантів Львівського вищого військово-політичного училища, змінюючи орієнтацію майбутніх політкомісарів з правильної на збочену.

Генерал Свєтков пойорзав сідницею і пильно подивився на старшого лейтенанта Бездолю.

Той очі не відвів:

- Режисер Роман Дриґайло, про якого ви говорите, викладає в училищі хореографію на відділенні клубних працівників, а не політкомісарів. Тут генерал Полудень помиляється.

- Яка різниця? Не виключено, що Дриґайло прихований націоналіст і діє за завданням закордонних центрів ОУН. Клубні працівники, яких готує Львівське вище військово-політичне училище, де працюють? В армії! Може, в такий спосіб закордонні центри ОУН створюють канал для проникнення в армійське середовище?

Генерал Свєтков поперегортав проект доповідної записки, знайшов потрібний аркуш і зробив на ньому позначку.

- Роман Дриґайло не може виконувати завдання закордонних центрів ОУН, - заперечив старший лейтенант Бездоля. Генерал Свєтков вельми здивувався такій його поведінці, бо в його практиці ще не було випадку, щоб йому міг заперечити підлеглий. А Бездоля продовжував рубати фрази: - Тому що за завданням обкому партії і особисто секретаря з ідеології товариша Маланчука Валентина Юхимовича, коли той працював у Львові, і під керівництвом начальника обласного управління культури товариша Квітошинського, він тепер заступник міністра культури України, створив спектакль «Обережно: У. Б. Н.» за мотивами п’єси прогресивного французького драматурга Ежена Іонеско «Вбивці за покликанням» про бандерівців. Роман Дриґайло каже, що Іонеско є симпатиком Французької комуністичної партії і у своїх творах викриває абсурдність буржуазного ладу. Роман Дриґайло взяв його метод на озброєння, щоб викривати ворогів нашого ладу. Поставив свій спектакль в Запоріжжі, Москві, а тепер готує постановку на сцені Львівського театру Червоної Армії і Військово-Морського Флоту. Підполковник Горбаль консультував Дриґайла, тому балет відтворює реальну картину нашої боротьби з бандоунівським підпіллям на Західній Україні та проти Української повстанської армії (УПА) і користується успіхом. Ансамбль у Львові, а також театр і військове училище обслуговує Управління особливих відділів КДБ СРСР по Прикарпатському військовому округу. Я проінформую про підозри щодо сексуальної орієнтації режисера Дриґайла особістів і візьму сигнал на контроль. - Старший лейтенант Бездоля глянув на генерала Свєткова і вийняв ручку.

- Не треба, - мовив генерал Свєтков. Він нічого не міг заперечити старшому лейтенантові Бездолі і все ж заперечив: - Ми не маємо права втручатись у заходи, здійснювані партійними органами. - І відійшовши від слизької теми, пов’язаної з особами Іонеско та Маланчука, запитав: - На курсах КДБ ви підготовку проходили?

- Ні. Зразу після закінчення Львівського училища отримав призначення в органи державної безпеки на ділянку культури, мене вчив начальник мого відділення підполковник Горбаль, бандолов, нагороджений…

- Ясно. Що ж ви ще, крім Езопа і Бісмарка, вивчали в училищі?

- Ще труди класиків марксизму-ленінізму.

- З класиками теж ясно. Ну, так в чому суть оперативних матеріалів на «Езопа»?

- «Езоп» в усній і письмовій формі систематично займався написанням і поширенням ідеологічно шкідливих матеріалів у вигляді афоризмів. З найвідоміших «езопівських» афоризмів, які мають ходіння у деяких колах творчої інтелігенції, я маю на увазі нашого «Езопа», а не грека, виявлено і задокументовано такі: «Черги в магазинах зникнуть тоді, коли зникне черга в Мавзолей Леніна» і «Комунізм є радянська влада плюс русифікація всієї країни».

- Який же це байкар, та ще й «Езоп»?! - обурився генерал. - Нутро ж у нього явно вороже! На найсвятіше посягнув - ім’я вождя і основоположника Леніна! На його невмирущі гасла! Які ж це афоризми, товаришу Бездоля? Це прямі заклики до боротьби з радянською владою! - Де, ви кажете, він працював?

- В газеті Спілки письменників на вулиці Орджонікідзе.

- І цей антирадянщик працював у республіканській літературній газеті, поряд з ЦК КПУ на вулиці Орджонікідзе?! Та він же екстреміст! Хто дозволив?

- Ми вже вичищаємо штат, від головного редактора до коректора. Колектив зміцнюємо перевіреними і надійними журналістами. Редакцію переведемо подалі від ЦК КПУ з вулиці Орджонікідзе на бульвар Лесі Українки.