Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Так, проте не з моєї вини. Працівник ОТУ, який з горища ставив «шайбу», забув, де її поставив, так замаскував, і коли виходив, наступив на неї. «Шайба» вилізла із стелі в квартиру…

- І «Радикал» та «Шаман», прийшовши в квартиру, помітили мікрофон і почали проголошувати здравиці на честь КПРС, КДБ та його керівництва. Чи не так? Які здравиці вони проголошували?

- Патріотичні, товаришу генерал: «Слава КПРС!», «Слава генералові Федорчуку і його доблесним чекістам!», «Вперед до перемоги комунізму!», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», «Хай живе…»

- Ясно. А чому після постановки техніки не зайшли в квартиру перевірити, з квартири, а не з горища, чи техніка надійно замаскована, до того, як у неї зайшли «Радикал» і «Шаман»? Дублікати ключів від квартири у вас є?

- Немає, товаришу генерал, поспішав, треба було оперативно ставити «Тетяну».

- Попереду паровоза бігаєте, товаришу Бездоля, а на працівника ОТУ звалюєте прокол.

- Генерал Четвертак провів розслідування і зробив висновок, що винен за прокол працівник ОТУ, який ногою наступив на «Тетяну». Ми під приводом проведення навчань з цивільної оборони в присутності «Радикала» і «Шамана» вилучили «Тетяну», пояснивши їм, що то навчальний прилад для виявлення можливої газової атаки. Обох відправили на півдня укупі із сусідами у бомбосховище, і потім знову поставили «Тетяну». За успішне проведення заходу генерал Четвертак пообіцяв представити мене на звання «Почесний співробітник органів державної безпеки СРСР». Надто, що завдяки техніці, яку ми на квартирі «Радикала» і «Ренати» все ж поставили, ми отримали сигнал про терористичні наміри «Ескулапа» і вчасно змогли його ізолювати.

- Добре, доповідайте далі.

- По об’єкту ДОР «Фальсифікатор» ¹⁴⁾ здійснюються заходи впливу у місцях відбування покарання з відповідною обробкою для того, щоб примусити його розкаятись за вчинений злочин і виступити з заявою. Але він оголосив голодування і його рішенням прокуратури піддано примусовому харчуванню шлангом через…

- Я знаю як це робиться.

- У нього нефрит, у зоні він довго не протягне. Штучної нирки у тюремній лікарні немає.

- Туди йому й дорога, на одного націоналіста стане менше. Далі.

- Зв’язки «Фальсифікатора», які не дали на нього належні покази, нами профілактовані в КДБ, а також через громадськість. Залишився об’єкт ДОР, колишній об’єкт ДОП «Езоп» ¹⁵⁾. Він після арешту «Фальсифікатора», побоюючись за себе, зник з місця проживання і роботи в газеті «Літературна Україна», не попередивши керівництво редакції про своє зникнення.

- А чому ви такі дивні оперативні прізвиська придумуєте своїм об’єктам, товаришу старший лейтенант Бездоля? Ну, «Фальсифікатор» - ясно, більш-менш вдало. Ви придумали кличку?

- Ні, майор Каламарчук, він писав постанову про заведення справи.

- Хіба майор Каламарчук завів справу на «Фальсифікатора»?

- Майор Каламарчук написав постанову, а прізвище вказав моє. Я з капітаном Юткевичем в той час бігав містом у пошуках друкарки, яка виготовляла об’єкту націоналістичні документи, з метою легалізації отриманих даних і документування практичної антирадянської діяльності об’єкта. Наковтався тополиного пуху, а в мене алергія. З температурою 39,5 градусів бігав і запаленням слизистої оболонки носа. Лікарі поставили діагноз - риніт і поклали в госпіталь…

- От-от, ви бігали, а «Езоп» зник? Що за «Езоп»? Прізвисько придумали в госпіталі з ринітом?

- Так, придумав. Оперативна кличка відповідає нахилам об’єкта. Пише антирадянські байки…

- Зачекайте про нахили і байки. Тиждень тому доповідаю нашому голові Віталію Васильовичу товаришу Федорчук справу на об’єкта ДГОР «Блок» - оперативна зашифровка «Лисиця», у зв’язку з грубим провалом по справі, допущеним бригадою зовнішнього спостереження. Вона мешкає на Куренівці у приватному будинку на вулиці Верболозній і кожного дня у будь-який мороз зранку катається на лижах, одягнена у чоловічу майку, жіночі рейтузи на резинках до колін з начосом, футбольних гетрах, теж на резинках, і в лижній шапочці на голові. І своїми рейтузами з начосом приспала пильність наших розвідників: «Лисиця» каталась на своїх лижах, а наші розвідники в цей час грілись у своїй машині, попиваючи чайок з термоса і чекаючи її появи після лижного кросу. Замість того, щоб на лижах у відповідній екіпіровці, замаскувавшись, самим стежити об’єкта! І допились!

- Минулого тижня «Лисиця», - обурливо продовжував генерал Свєтков, звертаючись віртуально більше до невправних працівників зовнішнього спостереження, аніж до старшого лейтенанта Бездолі, - минулого тижня «Лисиця», катаючись на лижах у майці, рейтузах на резинках до колін, футбольних гетрах і лижній шапочці «Адідас», - де вона взяла ту шапочку, невідомо, певно, якийсь невстановлений емісар зарубіжних центрів ОУН передав для маскування, - зникла з-під «наружки»! І повернулась до свого помешкання через три дні, без лиж, у пальті та чоботях і в мохеровому береті з помпоном на голові. А їй вже за сімдесят років! Де вона була усі ці три дні, які підпільні акції здійснювала, з ким конспіративно зустрічалась, залишилось невідомим. Голова Віталій Васильович товариш Федорчук звільнив з посади «за службовою невідповідністю» начальника 7-ї служби Узварова-Коржевського за втрату об’єкта під час стеження і перевів його в 2-е управління ловити шпигунів. 7-му службу перетворив в Управління, збільшивши удвічі штат - там тепер полковник Чуніхін з Київського управління наводить порядок. А мене голова питає, коли я йому особисто доповідав справу на «Лисицю»: «Чому таке невдале зашифрування справи - «Лисиця»? Яка ж це лисиця, якщо вона змогла обкрутити навколо свого пальця дві бригади зовнішнього спостереження, складеного з найкращих розвідників 7-ї служби, і, не залишивши жодних слідів, зникла на три дні?» Розробник з 2-го відділу майор Гопанчук виніс постанову про зміну оперативної зашифровки справи на «Лисицю», надавши їй прізвисько «Карга» ¹⁶⁾, що в перекладі з турецької мови означає «ворона». Ворони літають і каркають. Ви володієте турецькою мовою?

- Ні, в школі і військовому училищі я навчався німецької. До військового училища я служив у прикордонних військах у Туркменії на кордоні з Іраном…

- І як по-туркменськи ворона?

- Забув.

- Ясно. «Карга» Віталієві Васильовичу товаришу Федорчук, нашому голові, сподобалась. Втім, спочатку хотів, щоб назвали «Фурією», та «Фурія» в нас вже є, це - архітектор Лариса Скорик ¹⁷⁾, суща відьма. Зупинились на «Карзі», «Карга» більше підходить.

Генерал Свєтков зиркнув на проколоту циганською голкою пучку.

Ранка почала загнивати.

«Ще ґанґрену підхопиш від цієї «Карги», - подумав він і натиснув кнопку прямого зв’язку з начальником секретаріату:

- Товаришу Борозний, викличте медсестру, у мене пошкодження пальця з гнойним наривом. Хай візьме з собою йод, вату і бинта і зайде після Бездолі.

- На руці чи нозі? - перепитав майор Борозний.