Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- І, кажете, «Езоп» зник?

- Зник після арешту «Фальсифікатора». Нашому агенту «Зайцю» перед втечею заявив, що, мовляв: «Вони мене не знайдуть і в Бомбеї!» ¹⁸⁾ З урахуванням отриманої від «Зайця» інформації ми до окраски «антирадянська агітація і пропаганда в усній і письмовій формі» додали окраску «зрада Батьківщини у формі втечі за кордон». Справу оперативної перевірки перевели в оперативну розробку і негайно дали орієнтування за підписом полковника Бердиша по всіх УКДБ і прикордонних округах в напряму Індії. З додатком фотографії «Езопа» по формі шість.

- Є реагування?

- Є шифротелеграма з Туркестанського прикордонного округу.

- Там, де ви служили?

- Так, відповідають, що ми помилилися з фотографією - замість «Езопа» до орієнтування приклали копію портрета Володимира Ілліча Леніна.

- Як же трапився такий прокол - підсунути прикордонникам замість терориста і зрадника Батьківщини портрет основоположника?! Де сталася накладка? Ви ж там служили! І, певно, «Езоп» вже й кордон перейшов! Орієнтування з фотографією Леніна замість «Езопа» підписував полковник Бердиш? В якому він був костюмі, коли підписував документ?

- Не пам’ятаю.

- Не пам’ятаєте! Полковник Бердиш підписує все, що йому підсовують, не підписує тільки рапорти на вербовки жіночої агентури і постанови про заведення справ оперативного обліку на антирадянщиків. А як же ви, товаришу старший лейтенант Бездоля, могли особисто допустити такий недогляд? Теж не пам’ятаєте? Проведемо службове розслідування - згадаєте! Разом з полковником Бердишем будете відповідати! Аж до звільнення з органів державної безпеки! А що про нас туркмени подумали?! Сором на всю Євразію!

- Та ні, товаришу генерал, - відповів Бездоля. Він спокійно спостерігав за розбурханим генералом Свєтковим. - Ніякої накладки не сталося. Просто «Езоп» має напрочуд велику зовнішню схожість з 30-річним Володимиром Іллічем. Борідку відпустив, лисина у нього така ж. Загалом, точнісінько як основоположник перед підпіллям. До того ж, чисто випадково, і ім’я та по батькові у нього - Володимир Ілліч.

- Навіть так? - Генерал Свєтков трохи охолов. - Ось до чого антирадянщики розперезались, до яких підступних методів почали вдаватися! В Київському УКДБ є об’єкт розробки із дисидентів, його лейтенант Рядченко періодично возить вночі у Биківню для проведення профілактичних бесід, поки що без результату. Прізвище дисидента - Канаденко, а ім’я, як у Енґельса - Фрідріх, тому такий і впертий. Не розумію, куди дивляться працівники ЗАГСів, дозволяючи давати такі імена потенційним антирадянщикам? Ну і як, ці турки затримали «Езопа» при переході кордону? Їм же що Ленін, що Езоп. Кажете, він у Бомбей хотів дременути?

- Не втік, товаришу генерал. Через всесоюзний розшук ми його знайшли в іншому кінці Радянського Союзу, міліція допомогла. У місті Калуга Російської Федерації. На батьківщині основоположника радянської космонавтики Костянтина Едуардовича Ціолковського.

- Куди добрався! Володимир Ілліч! Це ж треба - «Езоп», антирадянщик і купно з тим Володимир Ілліч! А у нього прізвище випадково не Ульянов-Ленін? І яка у нього освіта?

- Ні, його прізвище Голобородько, він закінчив філософський факультет Московського державного університету імені Михайла Ломоносова.

- Філософ? З борідкою? Як же це так - Го-ло-бородько, а борідку має, та ще й ленінську?!

- Товаришу генерал, я по «ВЧ-зв’язку» вже домовився з Калузьким УКДБ СРСР, щоб взяли «Езопа» під цілодобову «наружку». Я вилітаю в Калугу, і там ми разом з калузькими колегами поголимо йому борідку, щоб не був схожим на Володимира Ілліча. Вони обіцяли у всьому посприяти. Але попросили привезти їм кілограмів п’ять ковбаси. В Калузі з м’ясними продуктами дефіцит. Вони один раз на місяць вскладчину збирають гроші і відряджають свого працівника в Москву за ковбасою.

- Закупіть по дев’ятій статті десять кілограмів ковбаси, «свіжо копченої мархальовської» сорту «СКМ», продукцію нашої свиноферми у Мархальовці. Та ще по десять кілограмів сорту «домашня» і «докторської». Я спишу витрати. Скажіть начальнику госпвідділу полковнику інтендантської служби Жукову, що це для підтримки наших російських колег на батьківщині батька радянської космонавтики товариша Ціолковського. Він випише. Якщо відмовить, я подзвоню. Сало теж треба?

- За сало нічого не казали.

- Візьміть і десять кілограмів сала.

- Візьму.

Старший лейтенант Бездоля знайшов у кишені зужиту контрамарку на концерт групи «Ліпс» і розписав на ній кількість ковбаси і сала, які він мав відвезти російським колегам у Калугу.

7.4.

До кабінету із зосередженим виглядом без стуку зайшов начальник секретаріату майор Борозний і мовчки поклав на стіл Свєткову течку з шифротелеграмою.

- Термінова?

- Ні, поточна. Начальник УКДБ по Одеській області генерал-майор Куварзін доповідає про виявлення «ульпану» - нелегальної школи вивчення івриту для дітей євреїв, яким відмовлено у виїзді в Ізраїль з режимних міркувань.

Генерал Свєтков прочитав документ, підкреслив кілька фраз, надписав: «Тов. Проклову В. М. Включити у звітність в ЦК КПУ і КДБ СРСР. Спільно з УКДБ відпрацювати заходи щодо припинення діяльності нелегальної школи «ульпан» і організованої антирадянської діяльності сіоністських елементів на території Одеської області, виявити канали нелегальних зв’язків організаторів «ульпану» з закордонними сіоністськими центрами в США та Ізраїлі. Завести справу групової оперативної розробки (ДГОР), інформацію поставити на контроль», - червоним олівцем у правому горішньому кутку документа поставив жирну літеру « К», повернув телеграму Борозному і уважно глянув на пальці. Між вказівним і середнім і на пучці вказівного пальця утворилась брудна чорнильна пляма. Свєтков двічі плюнув на пальці і заходився старанно терти ними об нижню поверхню стола.

- Та-а-ак, і на чому ми зупинилися, товаришу Бездоля?

- На «Езопі», товаришу генерал.

- З ним ясно. Беріть ковбасу і сало і збирайтесь в Калугу. Повернемося до оперативної обстановки по лінії «Укрконцерту». То добре, що ми вчасно виявляємо антирадянські прояви серед українських колективів і дисидентів. Цього замало для повного і всебічного контролю оперативної обстановки. Треба відстежувати і приїжджих гастролерів. От, по агентурних даних, які мені доповів підполковник Довбач, у Київ на гастролі приїздить московська співачка Алла Пугачова. Є оперативні донесення, що навколо цих гастролей створюється нездоровий ажіотаж. Та й особа самої Пугачової неоднозначна. До того ж вона має виступити напередодні засідання колегії КДБ УРСР, на якому має розглядатися питання щодо посилення боротьби з ідеологічною диверсією і терором. Треба на концерт направити пару наших довірених осіб, щоб проконтролювали виступ Пугачової і дали свої відповідні реагування. А якщо вона під час виступу вдасться до ідеологічно не витриманих акцій, дати гідну відсіч прямо в залі. До мене вже звернулася одна подружня пара з числа мистецтвознавців, наші довірені особи. Треба два квитки на концерт для оперативних цілей.

- З цим складніше, товаришу генерал, - трохи знітившись від різкого переходу теми і відвівши очі, мовив Бездоля. - В продаж виділили лише вісімдесят п’ять квитків. Решта квитків розподілялась особистим списком міністра культури УРСР товариша Позаклубенка. Ажіотаж справді великий, навіть більший, ніж тоді, коли у нас гастролювали зарубіжні ВІА «Ліпс» та «Спейс». Такого по лінії «Укрконцерту» в Києві ще не було. У Позаклубенка вже нічого не залишилось. Останні два квитки він приберіг особисто для себе, я цей процес чітко відстежував. До мене вже звертався генерал Рябовіл. Він і його жінка - великі любителі Алли Пугачової, однак я змушений був відмовити йому, тому що сам міністр культури УРСР товариш Позаклубенко руками розвів - немає геть нічого.