Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Дружина на підморгування Свєткова не зреагувала:

- Ліжко тобі буде, коли сходимо на концерт Аллочки Пугачової. Так що, готуйся, - і розкрила роман Флобера «Мадам Боварі».

7.2.

Виконуючи ультимативне розпорядження дружини генерал Свєтков через чергового по Управлінню наступного дня викликав до себе на килим старшого лейтенанта Бездолю з «інтелігентського» відділу вже о дев’ятій годині ранку.

Олександр Іванович Бездоля службу в органах державної безпеки розпочав у Львівському обласному Управлінні КДБ по лінії культури, був переведений в 5-е управління з прізвиськом «Культ-привіт, Пиздоля», скорочено - «Культ-привіт» або ж «Пиздоля» залежно від ситуації, або ж «Той, що бігає попереду паровоза», або ж паротяга, як уточнював Левко Нежердецький.

Він був цибатий, стрункий, з довгими спортивними ногами, трохи заширокими стегнами, як на розмір плечей, одягнутий в темно-сірий костюм, світлосіру сорочку, краватку з поздовжніми смужками і значком Фелікса Едмундовича Дзержинського на лацкані піджака. Його зачіска була такою, ніби він щойно повернувся від перукаря. В КДБ була власна перукарня, яка містилась навпроти будівлі КДБ на першому поверсі їдальні у вестибюлі на вулиці Ірининській, названої на честь дружини київського князя Ярослава Мудрого Ірини (до хрещення - шведська королівна Інґіґерда), яка, охрестившись на Русі, побудувала церкву саме на тому місці, де потім було збудовано Київську міську управу і яку наразі займав Центральний апарат КДБ УРСР. Перукарка Люсьєна раз на тиждень командою ад’ютанта Федорчука капітана Дзеньзібара, на прізвисько «Цеденбал», бо мав такі ж вузькі кліпи, зачіску і кругле обличчя, як і у лідера Монгольської Народної Республіки (МНР) Юмжагійна Цеденбала, десь під кінець робочого дня брала свій інструмент і йшла до кабінету голови КДБ УРСР на четвертому поверсі. Двері кабінету причинялися, прийом відвідувачів припинявся, на сторожі стояв капітан Дзеньзібар. Особиста друкарка голови КДБ Ліда Писанка в сей час працювала на своїй машинці так, ніби вона натискала гашетку кулемета. Рівно через годину Люсьєна, білявка, з голубими очима, круглими персами і такої ж форми сідничками, полишала кабінет Федорчука, проходила через приймальню, опустивши очі долу. Друкарка Писанка, з виразом обличчя Анки-кулеметниці у бою чапаєвців з білогвардійцями, двома обоймами пальців вистрілювала довгу і прицільну чергу в спину Люсьєни, але вона на те не зважала. Люсьєна мала теплі і м’які долоні; коли вона у перукарні пов’язувала шию чергового клієнта простирадлом, чи поправляла волосся, у того неодмінно тепліло в промежині. Люсьєна була майстром своєї справи, мабуть, найкращою перукаркою міста Києва, тож не тільки у старшого лейтенанта Бездолі, а й у всіх працівників КДБ УРСР, зачіска завше була перфектною.

- Товаришу генерал! Старший лейтенант Б-б-б-бєз-з-ззздоля прибув за вашим наказом! - клацнувши закаблуками і ніби вистреливши своїм прізвищем, доповів Бездоля. Ноги у нього були трохи клишоногими, завдяки чому клацав підборами він так, як нікому в Управлінні не вдавалось.

- А, товариш Бяздоля, - промовив генерал Свєтков. - Сідайте. Я готую матеріали на колегію, на якій планується провести обговорення питань стосовно заходів, спрямованих на недопущення створення на території республіки широко розгалуженого антирадянського націоналістичного підпілля з використанням методів терору і диверсії, в якому головну роль грають представники творчої інтелігенції. Хотів би, щоб ви особисто доповіли мені про оперативну обстановку по лінії боротьби з ідеологічною диверсією противника, спрямованою в середовище радянської творчої інтелігенції на ділянці вашої агентурно-оперативної діяльності, що стосується до артистів і письменників. За даними, що надходять з різних джерел, противник продовжує посилювати підривну діяльність, виношуючи наміри використовувати у своїх ворожих цілях деяких артистів, письменників і художників, які відірвалися від народу. Нуте.

Старший лейтенант Бездоля любив, коли його викликали до начальства, він завжди був готовий до звіту і йому було що звітувати.

- Складна, товаришу генерал, оперативна обстановка, - почав він доповідь, - при тому, що політична обстановка весь час поліпшується, як вказує перший заступник голови КДБ УРСР товариш генерал Муха Степан Несторович, а оперативна погіршується у зв’язку з посиленням ворожої діяльності іноземних спецслужб і підривних центрів та внутрішніх антирадянських елементів. Проте, доповім вам, оперативна обстановка на моїй ділянці оперативної діяльності контролюється по всіх параметрах. Ми, спільно з периферійними підрозділами, виявили і припинили шість спроб підготовки намірів до зради Батьківщини у формі втечі за кордон шляхом неповернення в СРСР з боку артистів у період запланованого виїзду на закордонні гастролі.

Генерал Свєтков вийняв із сейфу квартальну звітність, знайшов місця, де занотовувались показники відділу майора Каламарчука і далі слухав доповідь старшого лейтенанта Бездолі, звіряючи її з документом, що лежав перед ним.

- Здійснено їхню профілактику, - продовжував доповідати старший лейтенант Бездоля, - і, через органи ОВІР та Міжнародний відділ ЦК Компартії України, відведено від поїздки за кордон. Серед виїздних колективів нами також виявлено одинадцять фактів ідеологічно невитриманих висловлювань, сімнадцять випадків порушення комуністичної моралі у формі розпиття спиртних напоїв на робочому місці і встановлення позашлюбних інтимних стосунків, у тому числі три - гомосексуальні, вилучено журнал «Плейбой» політично шкідливої спрямованості, нелегально завезений одним з невстановлених артистів на територію нашої країни під час попередніх гастролей і таємно поширюваний серед деяких ідеологічно не витриманих членів колективу хору. Стосовно осіб, які допустили негативні прояви, здійснено ідейно-виховний вплив через органи внутрішніх справ, народних дружинників, профспілкові і комсомольські організації за місцем роботи, а також громадськість за місцем проживання, інформовано партійні органи.

- З цим ясно, за кордон треба випускати винятково відданих нашій Батьківщині і партії і кристально чистих представників радянської творчої інтелігенції, пропагандистів і агітаторів радянського способу життя. «Плейбой» доповісте мені, - наказав Свєтков. «Сам подивлюсь і жінці покажу, вона такі штучки любить», - вирішив він.

«Навіщо я йому бовкнув про «Плейбой»? Ще й сам не надивився, а тепер треба віддати, і з кінцями», - покартав себе Бездоля.

- Так, з танцюристами ясно. Яка оперативна обстановка по інших лініях ідеологічного захисту радянської інтелігенції? - Генерал Свєтков зробив запис у чорному нотатнику.

- У мене на контролі перебуває розробка на колишнього режисера кіностудії імені Довженка Сергія Параджанова ⁷⁾, яку веде 5-й відділ УКДБ по місту Києву і Київській області.

- Яка окраска справи?

- Зрада Батьківщини у формі втечі за кордон шляхом неповернення в СРСР та антирадянська агітація і пропаганда у формі українського буржуазного націоналізму.

- Куди цей Параджанов збирається тікати?

- Збирався, товаришу генерал. В Колумбію. Його через союзний Комітет з питань кінематографії було запрошено туди на кінофестиваль з фільмом «Тіні забутих предків». З Москви на Київську кіностудію імені Довженка було надіслано запрошення і квиток до Колумбії. Він з цим запрошенням і квитком бігав по кіностудії з кінця в кінець, всім показував і демонстративно заявляв: «Білєт только в одін конєц, білєт только в одін конєц, білєт только в одін конєц!», - натякаючи, що він з Колумбії в СРСР не повернеться. Після цього йому за нашиму сигналом через Міжнародний відділ ЦК КПУ поїздку анулювали з метою недопущення зради Батьківщини у формі неповернення і з кіностудії звільнили. І директора кіностудії Цвіркунова ⁸⁾ теж звільнили за сприяння Параджанову та ідеологічно не витримане керування студією. Цвіркунов написав заяву про звільнення за власним бажанням і її задовільнили.

- Дарма, треба було звільняти з доганою. Зі зрадою Батьківщини, зрозуміло, захід щодо недопущення зроблено вчасно.

- Так, товаришу генерал, тепер ми все робимо вчасно. Політична короткозорість і оперативна безпечність, це було до мене, ще при Каллашеві, дозволили вчинити зраду у формі неповернення на Батьківщину головному хормейстеру Київського театру опери і балету Колеснику разом з сім’єю. Я тоді ще у 5-му управлінні не працював. Тепер ми посилили пильність і більше таких випадків не допустимо.

- Так, той провал в роботі органів державної безпеки стався за часів безвідповідального Каллаша. А в чому полягають прояви Параджанова у формі українського буржуазного націоналізму?

- Після арешту Івана Дзюби, з яким він був близько знайомий, Параджанов серед оточення неодноразово заявляв, що нібито арешт Дзюби здійснено незаконно, в знак протесту він сам стає українським буржуазним націоналістом і, допоки Дзюбу не буде звільнено, в харчуванні переходить виключно на український борщ та національне сало, хоча за національністю він не належить до українців і народився не на Україні. Як свідчать дані агентури і «наружки», Параджанов справді з того часу ніякої іншої їжі, крім борщу по-українськи та сала, до звільнення Дзюби демонстративно не вживав, хоча походженням він грузинський вірменин.

- Даний факт є ще одним свідченням про те, що у боротьбі проти існуючого ладу в республіці під крилом українського буржуазного націоналізму об’єднуються антирадянські сили усіх напрямків і національностей: і дисиденти, і кримські татари, і євреї, і баптисти-розкольники, і грузини та інші особи кавказької національності. - Генерал Свєтков олівцем записав кілька слів на проекті доповідної записки.

- Так, товаришу генерал. - Старший лейтенант Бездоля помовчав, поки генерал Свєтков закінчив писати. - Навіть тоді, коли до Параджанова приїздила в гості французька кіноактриса Марина Владі разом зі своїм чоловіком Володимиром Висоцьким, він демонстративно їв тільки борщ із сметаною, підкреслюючи такою поведінкою, що є запеклим українським націоналістом. Він і Висоцького та Марину Владі пригощав борщем і салом, хоча живе у будинку на площі Перемоги, де на першому поверсі працює кафе «Рускіє пєльмєні».

Генерал Свєтков не знав, де в Києві на першому поверсі будинку на площі Перемоги розташовано кафе «Рускіє пєльмєні»; чесно кажучи, капусняк і перлова каша йому набридли, захотілося з’їсти каструлю пельменів, він подужав би, Євдокія Степанівна готує смачні пельмені, тільки не любить возиться с тістом, треба буде дати їй завдання, - подумкував генерал Свєтков, - на завтра, а сьогодні треба ще дотискувати старшого лейтенанта Бездолю, оскільки без квитка і Пугачової, ні пельменів, ні чогось іншого від Євдокії Степанівни годі було дочекатися, - і все це генерал Свєтков прекрасно розумів.

- «Домашня кухня» є при кафе «Рускіє пєльмєні»? - поцікавився він.

- Є, товаришу генерал, аякже! Тільки Параджанов відмовився користуватись її послугами. Він сам ходив на базар, Сінний ринок, недалеко від площі Перемоги, колишнього Євбазу, сам вибирав продукти для борщу і сало, кожний продукт пробував на смак і торгувався до того, що весь базар збігався послухати.

Генерал Свєтков не знав, де розташовані Сінний ринок, площа Перемоги та колишній Євбаз, він попрацював у Києві лише три роки, на службі перебував з ранку до пізньої ночі і з містом ще не встиг ознайомитися та й бажання у нього не виникали. Його шофер Мусій Бідуля, напевно, знав, де знаходиться кафе «Рускіє пєльмєні» і Сінний ринок. «Треба дати завдання Бідулі, щоб взяв каструлю морожених пельменів, якщо жінка не захоче поратись із тістом, і вибере сало, він уміє не гірше Параджанова, - вирішив він. - Порівняємо, чи не краще воно від нашого, мархальовського».