Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Молоток був подібний до невеликої кувалди і з замашною ручкою. Інструмент, видати, довгий час слугував в умілих руках майстра, дерев’яна ручка його була відполірована до блиску, і передня частина ще не заржавіла. Майор Бузина взяв молоток, зважив його у руках і оцінив усю небезпеку, яка чатувала вождя світового пролетаріату від його недоброзичливця і опонента із далекосхідного порту Находка, якби не надійне секретне шкло особистого саркофагу вождя світового пролетаріату, тобто його захисток від різного роду недоброзичливців. Похитавши головою, майор Бузина повернув кувалду підполковникові Мусоргському і зауважив:

- Винахідники шкла заслужили свою Ленінську премію.

Підполковник Мусоргський заховав кувалду в шухляду і знову відзначив:

- Славно сидимо! Однак чогось не вистачає! А, ну-мо, послухаємо музику?

Майор Бузина не став заперечувати, бо його перестало хилити на сон, і підполковник Мусоргський увімкнув магнітофон.

Співав Володимир Висоцький ⁶⁾:

Опасаясь контрразведки,

избегая жизни светской,

под английским псевдонимом

«Мистер Джон Ланкастер Пек»,

вечно в кожаных перчатках,

чтоб не делать отпечатков,

жил в гостинице «Советской»

несоветский человек.

- Ха-ха-ха! - засміявся підполковник Мусоргський. - Олексію Григоровичу, в якому готелі ти живеш?

- В «Пекіні».

- Правильно, - сказав підполковник Мусоргський. - Тоді Володю Висоцького послухаємо пізніше, а зараз я увімкну класику - оперу «Хованщина» Модеста Петровича Мусоргського, арія Досифея у виконанні Федора Івановича Шаляпіна.

Підполковник Мусоргський почав виймати з лівої шухляди столу бобіни.

- Так, а це що? «Турецький марш» Моцарта, - прочитав він. - Леонід Ілліч Моцарта любить, для підняття психологічного тонусу, наш секретар парткому теж рекомендує його слухати, - пояснив, відкладаючи бобіну. - Втім, ми ж не турки, а слов’яни, тож до речі був би марш «Прощання слов’янки», але нам ще рано прощатися.

Краєм ока підполковник Мусоргський зирнув на пляшки, які приніс старший лейтенант Нікітченко, знайшов потрібну бобіну і вставив її в магнітофон.

Зазвучала арія розкольника Досифея з опери Модеста Мусоргського «Хованщина» у виконанні Федора Шаляпіна.

- Шаляпін! - закотив кліпи і підняв руки гору підполковник Мусоргський. - Це у мене єдина фонограма співу Федора Івановича в опері «Хованщина». Далі підуть новітні записи музики Модеста Петровича. «Хор крамольників», слухайте, виконує хор і оркестр найбільшого в СРСР театру - державного, Бо-о-ольшого та ще й академічного - ГАБТ!

Грянув хор крамольників.

- Крамольники! - сказав підполковник Мусоргський.

- Крамольники! - повторив старший лейтенант Нікітченко, коли пісня закінчилась. - От послухайте, що я розкажу про крамольників. У нас у Ворошиловграді є не тільки такі, як «Гайдамака»! - У голосі старшого лейтенанта Нікітченка забриніли якісь гордовиті нотки, коли він сказав: «у нас у Ворошиловграді». - «Гайдамака» - терорист-одинак, а допіру ми викрили підпільне антирадянське угруповання. Послухайте. Уявляєте, на в’їзді в наше місто Ворошиловград, із західної сторони стоїть велика стіна, по-науковому «стела» називається, на ній прикріплений метровими буквами з алюмінію напис: «Орденоносний Ворошиловград вітає своїх гостей!» Так знайшлися крамольники, відщепенці, одним словом, які вночі нишком відірвали літеру «р», на її місце присунули букву «г», і мало не дві доби народ, який уїжджав у наше місто, читав: «Орденоносний Ворошилов гад вітає своїх гостей!» Поки наша доблесна міліція не помітила. Але ми підозрювали, що даїшники раніше помітили, проте промовчали і нам в УКДБ вчасно не доповіли про цю надзвичайну подію. Вони там водіїв стригли, а який водій відмовиться виконати домагання міліції під таким гаслом?!

З магнітофона зазвучали погрози стрільців.

- Розповідай, Володю, - сказав підполковник Мусоргський і злегка притишив звук.

- Спершу ми висунули версію, що це, ймовірно, робота якихось кримінальних відморозків без політичного умислу і доручили розшук вести міліції, поставивши сигнал на контроль як антигромадський прояв, що може мати негативний вплив на населення з погляду контролю за оперативною обстановкою, - продовжував під спів стрільців далі вести свою розповідь старший лейтенант Нікітченко. - Буквально через тиждень буква «р» зникає на вивісці нашого центрального кінотеатру, який називається «Ворошиловград». Народ читає вивіску: «Центральний кінотеатр «Ворошилов гад», по-антирадянському посміхається, але мовчить, не коментує. Тільки завдяки пильності нашого агентурного апарату на третій день угледіли.

Тут уже ми взялися за розшук, і мені доручили цю справу. Поставили на ніч комсомольські патрулі біля усіх вивісок у місті з назвою «Ворошиловград». Проходить тиждень, тиша. І тільки-но ми зняли патрулі, як на вивісці автовокзалу таким же ворожим робом спотворюється назва міста. Народ уже не посміхається, а сміється по-антирадянському.

- А Голоцвана на предмет причетності не перевіряли? - професійно зацікавився майор Бузина.