Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Незважаючи на ускладнення оперативної обстановки в республіці, викликане посиленням підривної діяльності спецслужб противника і закордонних центрів ідеологічної диверсії, які в своїх ворожих устремліннях намагаються використати деякі ідейно не витримані прошарки населення, в першу чергу, радянської інтелігенції, про що свідчить намір націоналістично налаштованого об’єкта розробки «Гайдамаки» вчинити терористично-диверсійний акт у Москві, який ми вчасно припинили…

- Припинили після втручання керівництва КДБ СРСР і КДБ УРСР, а могли й прогавити, - зауважив Федорчук. - Це стосується до стиля керівництва 5-го управління.

Свєтков покаянно нахилив голову.

- …намір затятого націоналіста «Гайдамаки», - продовжив Муха, - який ми вчасно припинили після втручання керівництва КДБ СРСР і КДБ УРСР, а також демонстративно зухвалі націоналістичні акції, вчинені диверсантами-екстремістами, умовно названими до їх викриття «Сажотрусом» і «Мазилою»…

- Організацію розшуку «Сажотруса» й «Мазили», а також контроль за здійснюваними заходами покладено на вас, тессезеть. - Федорчук вимогливо подивився на Муху.

- Так, Віталію Васильовичу, з першого дня, коли коли ви були у від’їзді, а я тимчасово виконував обов’язки голови КДБ УРСР.

- З першого, Степане Несторовичу. Мене в той час справді у Києві, тессезеть, не було, на жаль. Скільки часу минуло? Вже місяць.

- Не попередили за вашої відсутності, Віталію Васильовичу, ворожих акцій - взагалі і зокрема. На жаль.

- Про що я й кажу. Заспокоїлись, а заспокоєння для нас гірше за будь-який злочин, тессезеть. Ми - озброєний загін нашої партії, як вказував Леонід Ілліч, тессезеть. Про це не слід забувати кожної хвилини і секунди.

- Запевняю вас, Віталію Васильовичу, і у вашій особі Політбюро ЦК Компартії України і особисто Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Ілліча Брежнєва, що розшукаємо, викриємо і покараємо. Це справа честі наших органів і моя особиста честь, - ствердив генерал Муха і повернувся до свого записника: - В той же час, як політична обстановка в республіці і в цілому по країні неухильно покращується, про що свідчить виступ Леоніда Ілліча Брежнєва на останньому з’їзді Комуністичної партії Радянського Союзу і поставлене на сьогоднішньому засіданні колегії питання головою КДБ УРСР Віталієм Васильовичем товаришем Федорчук…

8.4.

Муха, відірвавшись від записника, кивнув у бік Федорчука.

Той теж кивком голови підтвердив слушність думок свого заступника.

- Тому, - повів далі Муха вже без допомоги записника, - посилюючи нашу роботу по лінії активної протидії, ми не повинні забувати про головний принцип діяльності органів державної безпеки, який полягає у міцному єднанні органів КДБ з усім народом під керівництвом Комуністичної партії, на що мені особисто вказував Володимир Васильович Щербицький, коли на засіданні Політбюро ЦК КПУ у 1973-му році ухвалювалось рішення про направлення мене на роботу в КДБ УРСР для його зміцнення, як важливого партійного доручення. Про яке ж єднання і партійне керівництво може йти мова з огляду на ті факти, які ми сьогодні розглядаємо на засіданні колегії? Питання стосовно старшого лейтенанта Бездолі треба вирішувати. Я про це сьогодні вже доповідав Віталію Васильовичу, доповім і членам колегії. Ще один обурливий факт! Кілька днів тому, коли Віталій Васильович виїжджав у Москву і я тимчасово виконував обов’язки голови КДБ УРСР, дзвонить мені відповідальний працівник ЦК КПУ товариш Леонід Макарович Сидорчук і каже: «Ваш працівник старший лейтенант Бездоля, як той Фіґаро, бігає попереду паровоза, зриваючи нам важливий політичний захід. Готується виїзд хору імені Григорія Гурійовича Верьовки в країни Південної Америки і ансамблю танцю імені Павла Павловича Вірського в країни Центральної Азії для пропаганди досягнень Радянської України в братній сім’ї народів Союзу РСР. За встановленим порядком органи КДБ на кожного громадянина, який виїздить за кордон, пишуть характеристики»…

- А що, товариш Сидорчук проти такого порядку? - подав голос генерал Четвертак.

- Ні, Миколо Захаровичу, Сидорчук не проти. Але він каже, що старший лейтенант Бездоля дав команду 5-му відділу УКДБ по місту Києву і Київській області накатати на сімнадцять артистів невиїздні характеристики з таким вислідом: «Підозрюється в зраді Батьківщини у формі відмови від повернення в СРСР та ідеологічно шкідливих висловлюваннях. Виїзд за кордон недоцільний».

В ЦК КПУ інформацію прийняли до уваги, поряд з цим розпорядженням Леоніда Макаровича Сидорчука в Київському міськкомі КПУ створили комісію, її очолила Тамара Главак, секретар міськкому партії з ідеології. Комісія перевірила ідейно-моральне обличчя артистів хору імені Верьовки та ансамблю імені Вірського. Виявилось, що 38 % художнього персоналу закінчили вечірній університет марксизму-ленінізму при Київському міськкомі Компартії України, 23 % заочно вчаться в Академії суспільних наук, решта 69 % оволодівають марксизмом-ленінізмом у вищій ланці системи політичної освіти і пропаганди, на заняття ходять регулярно і конспекти першоджерел мають. Моральний рівень теж на рівні з урахуванням особливостей творчої діяльності. Моральний рівень дорученням Тамари Главак перевіряла перший секретар Ленінського райкому Компартії України міста Києва Алла Давидова, я її знаю особисто, надійна більшовичка.

- Тамара Главак теж надійна більшовичка? - запитав генерал Четвертак.

- Безперечно! - підтвердив Муха. - Я її теж знаю ще по комсомолу.

Федорчук, не піднімаючи голови, сказав:

- Продовжуйте, Степане Несторовичу.

- «Все в порядку!» - доповідає комісія, а старший лейтенант Бездоля заперечує! «З ким же їхати на гастролі, - питає Сидорчук, - із сантехніками, прибиральницями і вахтерами?! Так вони ні танцювати, ні співати не вміють! Бездоля домовився із заступником міністра культури Квітошинським, що його включать під прикриттям працівника Мінкульту в колективи під час їхніх зарубіжних гастролей в обох випадках. Однак і Бездоля не вміє ні співати, ні танцювати!»

- Сидорчук помиляється, - заперечив генерал Четвертак. - Бездоля вміє танцювати, він закінчив Львівське вище військово-політичне училище, яке готує фахівців широкого профілю: політкомісарів, армійських журналістів і клубних працівників. А заняття вони відвідують? - запитав далі Муху.

Муха не второпав:

- Хто і які заняття?

- Чи охоплені системою політичної освіти і пропаганди сантехніки, прибиральниці і вахтери?

- Звичайно, в середній і нижній ланках. Але там вокал і танці не викладають, каже Сидорчук.

- Степане Несторовичу, ми й самі знаємо, які дисципліни викладають в системі політичної освіти і пропаганди. Річ не в тім. Миколо Захаровичу, - звернувся Федорчук до Четвертака, - а що ви скажете у відповідь на висловлені відповідальним працівником ЦК КПУ товаришем Сидорчуком закиди на адресу старшого лейтенанта Бездолі щодо допущених ним порушень соціалістичної законності і намагань зірвати серйозний політичний захід?

- Цей Сидорчук, бієомать, не такий уже й великий ідеолог і партійний боєць, як він себе хоче показати, - схвильовано заговорив генерал Четвертак, червоне обличчя якого ще більше запломеніло після висловлених генералом Мухою закидів стосовно порушень у 5-му управлінні соціалістичної законності і намагань старшого лейтенанта Бездолі начебто зірвати серйозний партійний захід. - Кілька місяців тому до нас звернулись колишні партизани і учасники боротьби з бандоунівським підпіллям на Західній Україні, бієомать, які проживають у містах Ровно і Львові. Ветерани, бієомать, прохають виступити з ініціативою у зв’язку з черговою річницею святкування великої Перемоги радянського народу над гітлерівською Німеччиною, бієомать, і з метою патріотичного виховання трудящих та викорінення націоналістичних пережитків у регіоні перейменувати два міста на Західній Україні з наступним розширенням процесу, бієомать. Місто Львів, бієомать, пропонують перейменувати в «місто Ярослав» - на честь відомого львівського письменника Ярослава Галана ⁹⁾, який загинув від рук українських буржуазних націоналістів у Львові, бієомать, а місту Ровно дати назву «місто Мєдвєдєв» в честь Героя Радянського Союзу Дмитра Миколайовича Мєдвєдєва ¹⁰⁾, чекіста, бієомать, автора знаменитої документально-історичної книги «Это было под Ровно». Ми підготували проект відповідного листа в ЦК, бієомать…

- Пам’ятаю, ви мені доповіли проект, я дам вам вказівку підписати його і направити товаришеві Маланчуку, - згадав Федорчук, крутячи між пальцями олівець, - і чим ваша ініціатива закінчилась, тессезеть? Здається, міста Ровно і Львів до цього часу ще не перейменовані, хоча пропозиції ветеранів безумовно заслуговували, тессезеть, на серйозну увагу. Ви проконтролювали хід виконання наших пропозицій?