Маркіза де Сад: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

М о н т р е й. У спочивальні. Не турбуймо її деякий час. Вона так натерпілася… Як твоя

подорож? Де ти була?

А н н а. В Італії.

М о н т р е й. Де саме?

А н н а. Здебільшого у Венеції.

М о н т р е й. Далеченько ж ти вибралася.

А н н а. Бо треба було критися від людського ока.

М о н т р е й. Чому це ти мала критися? Адже ти — панна з бездоганної родини Монтрей.

А н н а. Властиво, критися треба було не мені.

М о н т р е й. То ти була не сама? Певно, з подругою?

А н н а. Ні, з Альфонсом.

М о н т р е й. Що?! (відсахнулася) То ти… ти… весь час їздила з Альфонсом?

А н н а. Саме весь час.

М о н т р е й. Та ти попросту…

А н н а. А до чого тут я? Альфонс завітав до мене в спальню першої ж моєї ночі в Лакості. Що я могла вдіяти? А коли після того злощасного випадку його почали переслідувати, він запропонував мені втекти разом. Відтоді ми й мандрували по Італії.

М о н т р е й. Господи, який жах! Безбожник! Виплодок диявола! Не досить йому однієї доньки, ще й друга знадобилася… (Помалу опановуючи себе.) Бідолашна Рене! Мало того, що мусить бути вірною цьому створінню, то ще й таке!.. Знаєш що, Анно? Дай мені слово нічого не казати Рене. Хай це залишиться між нами. Зрозуміла? Бо якщо Рене дізнається, це її вб’є.

А н н а. А їй нема про що дізнаватися.

М о н т р е й. Як це?

А н н а. Рене давно все знає.

М о н т р е й. Не розумію. Щó вона знає?

А н н а. Що було в мене з Альфонсом у Лакості…

М о н т р е й. Як, Рене?..

А н н а. І те, що ми вдвох були в Італії, й де зараз Альфонс.

М о н т р е й. Рене все знає? Знає, а мені нічого не каже? Та це попросту… (Раптом їй щось спадає

на думку.) Слухай, Анно. Де зараз Альфонс? Ти ж, певно, теж знаєш?

А н н а. Знаю.

М о н т р е й. То де?

А н н а. У королівстві Сардинія, в Шамбері. Ховається в одному заміському будиночку.

М о н т р е й. У Сардинії?

А н н а. Так, у Шамбері.