У мене буде острів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Але ж ти іще далеко від острова! Перше я намалюю десять червоних бакенів… бачиш? Кожен бакен означає один день морського шляху. А тепер виріжемо з картону невеличкий човен.

— На ньому я пливтиму.

— Авжеж, пливтимеш. Пришпилимо його кнопкою до першого бакена. І коли ти будеш гарно поводитись — щодня просуватимешся на один бакен уперед.

— А на два бакени? Можна щодня на два бакени?

— Ні, не можна.

З кухні вийшла мама.

— А чому ви не чистите взуття? — спитала вона.

— Вже давним-давно почистили. Черевики так блищать, аж очі вбирають! — сказав тато.

— Ну, тоді вмиватися — і спати!

Жолі стояв, замислившись, перед «Дошкою шаленої поведінки».

— Що таке, сину? — спитав тато. — Що тобі не так?

— Тату, а що коли якогось дня я не буду гарно поводитись? Що тоді?

— Тоді вирушатимеш у плавання на човні з самого початку!

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

Мандри на скаженому ліфті

Два дні Жолі поводився так гарно, аж сам не вірив, що може таким бути. Сам уранці вставав, сам, без нагадувань, лягав увечері спати. Мив руки, чистив зуби. За обідом з’їдав усе, що було в тарілці — навіть моркву в юшці, якої дуже не любив. Мама, дивлячись на Жолі, врешті-решт занепокоїлась.

— Жоліко, синку, чи не захворів ти часом?

Ні, Жолі був здоровий. Просто він хотів учасно допливти до острова… Він рахував дні. П’ятниця, субота… ще один тиждень — і тоді він причалить до острова!

Третього дня Жолі повернувся зі школи. Він саме збирався піднятися сходами, коли тітка Варга, літня жінка з хворими ногами, гукнула його:

— Іди-но сюди, Жоліко, я підніму тебе ліфтом!

— Дуже дякую, — чемно мовив Жолі і увійшов до кабіни. Тітка Варга мешкала на третьому поверсі.

— Тут я вийду. Ти доїдеш сам?

— Звичайно! Звичайно, доїду!

— Я натисла на кнопку четвертого поверху. Коли вийдеш, будь ласка, спусти кабіну на перший поверх.

— Гаразд, тітонько!

Двері за тіткою зачинилися. Жолі залишився в кабіні сам.

Ліфт! Адже ліфт — майже те саме, що й космічна ракета!.. В кабіні є і кнопки, і електрика, і аварійний сигнал…

А людина так рідко залишається в ліфті сама! Як же не скористатися з нагоди! Скажімо, четвертий поверх — це Земля, п’ятий — Місяць, перший — Сонце, горище — Венера… Натискаєш на кнопку — і ракета летить туди, куди бажаєш… Та й світло можна вмикати і вимикати — залежно від того, де Сонце освітлює ракету, а де — ні…

Вперед, капітани! Що нам стан невагомості! Що нам космічна швидкість! Вперед, відважні герої! Шугаймо в космос — вниз-угору, вгору-вниз!.. Ніколи не набридне!

П’ять, десять, двадцять разів піднімався ліфт, потім спускався в підвал, потім знову піднімався, потім знову спускався… Зупинка на третьому поверсі, на четвертому… Жолі аж упрів. Десь далеко лунали якісь вигуки, дзвонили якісь дзвінки, але Жолі було до них байдуже.

А тим часом на першому поверсі з’юрмилися люди.