У мене буде острів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

І в доміно можуть грати удвох. А коли одна хоче мотати нитки, то поруч уже й друга — тримає нитки на руках.

А як бути сердешному Жолі? Хоче побавитись — всім заважає, хоче поговорити — «посидь мовчки», спитає щось, а йому — «ти малий дурник». Справді, набагато щасливіша доля в дівчаток-близнят, ніж у одного хлопчика. Ютці та Каті вперше спало це на думку, і вони вирішили допомогти Жолі. Каті зварила каву, намастила хліб маслом, ще й абрикосового джему поклала зверху. Поставивши все на тацю, принесла Жолі.

— Їж, Жоліко, — сказала вона ніжно, — і дивись не забрудни пуловер. А потім помий руки.

Ютка тримала в руках читанку й говорила:

— Слухай уважно, Жоліко, я прочитаю урок, а ти повторюй за мною: «Прийшла весна, вона тут знову, вірш Шандора Петефі».

Жолі з насолодою вкусив хліба з маслом і джемом, й став повторювати за Юткою:

— Прийшла весна, вона тут знову, вірш Шандора Петефі. Прийшла весна, вона тут знову, вірш Шандора Петефі. Прийшла весна, вона тут знову, і мила, як завжди мені… Прийшла весна, вона тут знову, і мила, як завжди мені…

Поки Жолі впорався із сніданком, він знав уже весь вірш.

Ютка помила посуд, а Каті взяла підручник з арифметики. Жолі запручався. Мовляв у нього з арифметики п’ятірка з відзнакою, і він виконає завдання й сам.

— Виконати-то виконаєш, але сидітимеш довго над задачами. Не бійся, я не розв’язуватиму за тебе, я лише побуду тут з тобою, щоб ти не заснув. На восьму ти повинен бути в школі.

Каті прочитала вголос задачу:

«У рибальському кооперативі при першому лові в сіті зловилося 38 рибок, при другому — 19. Скільки рибок зловлено разом? А якщо 54 з них коропів, то скільки буде інших рибок?»

Жолі додав до 38 рибок 19 рибок. Вийшло 57. Відняв 54 коропи, лишилося 3 рибки. «А що це можуть бути за рибки? — замріяно подумав Жолі. — Щуки? Соми? А може, кити? Ні, кит — не рибка… Тоді, може, акули-велетні? Такі, які плавають біля мого острова? Цікаво — чи з’їдять акули моряків, що потерпіли корабельну катастрофу?»

— Жолі, Жолі, ти що, задрімав? — спитала Каті.

— Ні, ні! — стрепенувся Жолі. — Я лише…

— Бачиш, як добре, що я тут сиджу! Які в тебе ще уроки?

— Природознавство. Про дерева, про кущі. В зошиті треба намалювати.

Жолі взяв зелений олівець і намалював ялинову гілку й листяну гілку. Потім поскладав підручники й зошити в ранець — і о чверть на восьму був готовий іти до школи.

Тата вже не було — пішов па завод о шостій. А мама збиралася йти на роботу — стояла в передпокої.

— У мене ще є чверть години, — мовив до мами Жоліко. — Треба в чомусь допомогти?

— Ні, Жоліко. Ці чверть години можеш побавитися, або почитати казки, — сказала мама, — або послухати по радіо музику.

Мама повернулася до вітальні, підійшла до «Дошки шаленої поведінки» і пересунула човен на один бакен уперед.

— Гадаю, тато нічого не матиме проти. Бо ми так вирішили, Жоліко: якщо ти будеш гарно поводитись — дуже гарно! — човен пересуватиметься за день не на один, а на два бакени. Ніби це моторний човен…

— Або атомний підводний човен, або космічна ракета! — весело вигукнув Жолі. — Я буду так гарно поводитись, що човен мій летітиме, і я так швидко допливу до острова, мовби пливтиму на ракеті! От побачиш, мамуню, побачиш…

— Побачимо, побачимо, — всміхнулася мама. — А тепер гайда до школи. І дивіться…

— Одягнути шарфи, застебнути як слід пальто, на вулиці, перш ніж її переходити, глянути ліворуч, посередині вулиці — праворуч, і йти тільки на зелене світло! Так? — хором вигукнули діти. — Так?

— Авжеж, так, — кивнула мама головою. — І дарма ви смієтеся. Краще тисячу разів подумати про це, ніж один раз вскочити в халепу…

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

Вхідний квиток на таємничий острів

За три дні човен Жолі пересунувся вперед на шість бакенів.

Жолі стояв перед «Дошкою шаленої поведінки», зашарівіпись од радості. Човен пройшов уже більший відтинок шляху. Шторми залишились позаду; ближче й ближче було до скелястого берега острова, до його струнких зелених пальм, до слона, левів і тигрів…