MoreKnig.org

20 000 льє під водою: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Верн Жюль



Шрифт:

Тим часом червонувате світло, що було для нас провідною зіркою, все більше посилювалось і тепер уже заливало горизонт. Наявність цього могутнього джерела вогню мене надзвичайно інтригувала. Чи це один з проявів електричних розрядів? Чи я наближався до якогось природного феномена, невідомого ще земним ученим? Чи може, — і така думка майнула в мене — ця велетенська пожежа — справа рук людських? Можливо, її роздмухували? А може, я повинен був зустрітися в цих глибинах з товаришами і однодумцями капітана Немо, що вели, як і він сам, загадкове життя і до яких він іде з візитом? Невже я знайду там цілу колонію вигнанців, які втомилися від людської несправедливості і знайшли вільне й незалежне ні від кого сховище в найбільших глибинах океану?

Мене весь час переслідували подібні божевільні, неприпустимі думки. Не дивно, що завдяки збудженню, в якому я безперервно перебував під впливом спостереження все нових і нових чудес, я б не особливо здивувався, коли б і зустрів на дні цього океану одне з таких підводних міст, про які мріяв капітан Немо!

Наш шлях освітлювався дедалі яскравіше. Джерело світла знаходилося десь на вершині гори заввишки близько восьмисот футів. Але сяйво, яке я спостерігав, було лише відбиттям проміння в шарах кришталево-прозорої води. Саме джерело цього незрозумілого освітлення залишалося на протилежному схилі гори.

Капітан Немо не вагаючись пробирався кам’яним лабіринтом, що борознив океанське дно. Він прекрасно знав цей похмурий шлях. Очевидно, він не вперше ним проходив і не боявся заблудитися. Я йшов слідом за ним, сповнений довіри до нього. Капітан здавався мені одним з морських геніїв, і коли він ішов попереду мене, я милувався його високою й стрункою постаттю, темний контур якої вимальовувався на освітленому горизонті.

Була вже перша година ночі. Ми наблизилися до підніжжя гори. Але щоб піднятися на неї, потрібно було пробиратися вузькими стежками густого лісу!

Так, це був справжній ліс з мертвих дерев, без листя і животворних соків, дерев, обвуглених під дією солоної води. Місцями в ньому височіли велетенські сосни. Це було кам’яне вугілля, але воно ще стояло вертикально, тримаючись корінням за розмитий ґрунт. Гілки дерев, немов вирізані з чорного паперу, простягалися в різні боки, чітко вимальовуючись в освітленій воді. Уявіть собі ліс Гарцу [85] , що розкинувся на гірських схилах, але ліс затоплений! Стежки були захаращені водоростями і фукусами, в яких кишіли маси ракоподібних. Я піднімався на скелі, перестрибував через повалені стовбури дерев, розривав павутиння морських ліан, що з’єднували одне дерево з другим, сполохував риб, які наче перелітали з гілки на гілку.

Моє захоплення було таким великим, що я більше вже не відчував ніякої втоми і йшов слідом за своїм провідником, який ніколи, здавалося, не втомлювався. Яке видовище! Як його описати словами! Якими фарбами змалювати ці підводні дерева й скелі, їхні чорні й суворі підніжжя, їхні вершини, забарвлені червоними тонами нерівного світла, що переливалось і посилювалося крізь водяну призму?

Ми дерлися по скелях, які обвалювались і величезні уламки їх скочувалися вниз з гуркотом лавини. Праворуч і ліворуч, гублячись удалині, виднілися похмурі коридори. Інколи відкривалися просторі улоговини, які, здавалося, були розчищені руками людини. Тоді я себе запитував, чи не з’явиться раптом який-небудь мешканець цих підводних країв?

Капітан Немо продовжував підніматися на гору. Мені не хотілося відставати од нього, і я відважно йшов за ним. Мій кийок дуже згодився під час цієї подорожі. На вузьких стежках, що простягалися по схилах над самою безоднею, один невірний крок загрожував загибеллю. Але я впевнено просувався, не відчуваючи ніякого головокружіння. Інколи я стрибав через такі тріщини, глибина яких, коли б це було на льодовиках землі, примусила б мене відступити. А іноді я сміливо переходив безодню по стовбуру дерева, перекинутому з одного краю безодні на інший. Однак і в цих випадках я дивився не вниз, не під ноги собі, а захоплювався красотами диких пейзажів.

Монументальні скелі, що похилилися на своїх безладно вирізьблених основах, здавалося, заперечували всі закони рівноваги. Між їхніми кам’яними заворотами росли стрункі й рівні дерева, підтримуючи вершинами скелі, з яких вони самі виростали. Подекуди можна було побачити химерні башти, створені самою природою, широкі, схожі на стіни фортеці, стрімкі вали, похилені під таким кутом, який порушував усі закони земного тяжіння і був би неможливим на поверхні землі.

Я помічав і на собі велику щільність води: незважаючи на важкий одяг, мідний шолом на голові, свинцеві підошви, я піднімався майже непрохідними й крутими схилами з легкістю, так би мовити, сарни!

Моя розповідь про підводну екскурсію, я сам це відчуваю, звучить надто неправдоподібно! Але я повинен описувати речі і явища, які, на перший погляд, здаються неймовірними, проте вони все ж таки існують у дійсності, вони незаперечні. Це був не сон і не галюцинація! Я все це бачив!

Через дві години після того як ми залишили “Наутілус”, ми піднялися вже вище смуги лісу. Над нашими головами, всього за сотню футів, височіла вершина горн, темна громада якої чітко вимальовувалася в блискучому сяйві розташованого на протилежному схилі джерела. Тепер подекуди зустрічалися самі тільки скам’янілі кущі, гілки яких звивалися в примхливі візерунки. З-під наших ніг, немов стривожені птахи, з високої трави виривалися великі зграї риб. Скелястий масив був порізаний непрохідними щілинами, глибокими печерами, бездонними ямами, в яких ворушилися страшні потвори. Кров хвилями припливала до серця, коли я помічав велетенське щупальце, що перегороджувало мені шлях, або чув, з яким тріском закривалася жахлива клешня, що висовувалася з яко го-небудь заглиблення. В темряві горіли тисячі блискучих точок. Це були очі ракоподібних титанів, що ховалися в своїх лігвах: велетенських омарів, які загрозливо піднімали, мов алебарди, свої клешні ляскаючи ними з брязкотом заліза, велетенських крабів, що поверталися при нашому наближенні, немов гармати на лафетах, страхітливих спрутів, щупальця яких спліталися, наче жива загорожа з гадюк. Це був страшний світ надмірних потвор, про існування яких я ще нічого не знав! До якого ряду належали ці членистоногі, для яких скелі були наче другим панциром? Як змогла природа зберегти таємницю їхнього життя? Скільки століть вони так живуть в океанських глибинах?

Але я не міг зупинятися. Капітан Немо, що вже давно звик до цих жахливих тварин, не звертав на них ніякої уваги. Ми дійшли до першого плато, де мене чекали нові несподіванки. На ньому височіли мальовничі руїни, величезні нагромадження каміння, які ще частково зберегли форму палаців, храмів і свідчили, що колись вони були створені руками людей, а не якимись надприродними силами. Все це тепер було вкрите квітучим килимом зоофітів і оповито, замість плюща, густим покровом водоростей і фукусів.

Що це була за частина суші? Яка катастрофа опустила її на морське дно? Хто розташував ці скелі і каміння, наче пам’ятку доісторичних часів? Де я знаходився? Куди мене знову завела фантазія капітана Немо?

Я хотів його про це запитати. Не маючи змоги покликати, я зупинив його, схопивши за руку. Але він, похитавши головою і показуючи на вершину гори, здавалося, говорив: “Іди! Йди далі!” Я знову пішов слідом за капітаном Немо і, зібравши останні сили, за кілька хвилин уже був на вершині гори, що здіймалася метрів на десять над усім цим нагромадженням скель.

Я поглянув на схил, який ми щойно проходили. Гора з цього боку піднімалася над рівниною на сімсот-вісімсот футів. Але протилежний схил її спускався не менш як на півтори тисячі футів. Мій здивований погляд зупинився на великій яскраво освітленій рівнині. Ця гора була справжнім вулканом. На відстані п’ятдесяти футів од вершини знаходився широкий кратер, над яким безперервно злітали маси каміння й попелу. З кратера суцільним потоком виливалася лава і вогняними каскадами збігала по схилах гори. Цей вулкан, немов велетенський факел, освітлював усю рівнину, що лежала біля його підніжжя, заграва виверження поширювалася до крайніх меж горизонту.

Я сказав, що цей підводний вулкан викидав лаву, але не вогонь. Для полум’я потрібний кисень повітря, вогонь не може горіти під водою. А потоки лави, розпечені в надрах землі до білого жару, виливаючись, можуть успішно боротися з водою і перетворювати її в пару. Швидкі течії відносять цю пару вбік, і потоки лави спускаються до самого низу гори; як при виверженні Везувію, лава заливала другий Торре дель Греко.

Справді, там, удалині, виднілося мертве місто — купи руїн з поваленими стінами й колонами, з проваллям замість дахів, з розбитими храмами й арками, в яких навіть тепер ще угадувалися прекрасні пропорції. Стиль цих будівель нагадував тосканську архітектуру. Далі на рівнині можна було помітити руїни велетенського акведука [86] . Ближче до гори здіймалися величні рештки акрополя, схожого своїми легкими формами на Парфенон [87] . Біля нього — залишки набережної, які свідчили про те, що там колись був давній порт, розташований на березі моря і призначений для торгових кораблів і військових трирем. Ще далі вирізнялися довгі лінії повалених стін, широких безлюдних вулиць, ціла Помпея [88] , поглинута океанськими водами, яку капітан Немо воскресив перед моїми очима!

Де я знаходився? Що це були за руїни? Мені хотілося дізнатися про це за всяку ціну! Я хотів розпитати про них у капітана Немо, хоча б для цього потрібно було зірвати мідний шолом, що тримав у полоні мою голову.

Але він сам підійшов до мене, зробивши заспокоюючий жест. Потім, піднявши уламок крейди, він наблизився до чорної базальтової скелі і написав на ній лише одне слово — “Атлантида”. Наче блискавка пронизала мій мозок! Атлантида! Атлантида Платона [89] , існування якої заперечували Оріген, Порфирій, Жамблік [90] , д’Анвіль, Мальт-Брен [91] , Гумбольдт, що вважали зникнення цього материка красивою легендою! Атлантида, існування якої визнавали Посідоній, Пліній Старший, Аміан-Марцеллін, Тертулліан [92] , Енгель і Шерер [93] , Турнефор, Бюффон і д’Авезак [94] , ця Атлантида простяглася перед моїми очима, зберігаючи до цих пір сліди минулої катастрофи.

Отже, це тут була країна, що існувала за межами Європи, Азії та Лівії, по той бік Геркулесових стовпів [95] , країна, в якій жив могутній народ — атланти, один з найстаріших ворогів стародавніх греків, країна, яка, нарешті, опустилася на дно океану!

У трактатах Платона збереглися свідчення про ці героїчні часи. Його діалог між Тімеєм і Крітіасом, узятий із спогадів Солона, поета й законодавця, розповідає ось про що. Одного дня Солон розмовляв з кількома старими мудрецями з Саїса — міста, якому вже тоді було понад вісімсот років; про це свідчили аннали — написи, зроблені на священних стінах його храмів. Один з цих мудреців розказав йому про історію іншого міста, старішого за Саїс на тисячу років. Це грецьке місто, коли йому було 900 років, захопили і частково зруйнували атланти. Розповідали, що ці атланти займали величезний материк, більший за Азію і Африку, разом узятих. Їхня влада поширювалася навіть на Єгипет. Вони хотіли підкорити Елладу, але змушені були відступити перед мужнім опором еллінів [96] . Проминули століття. І раптом сталася катастрофа — землетрус, повідь. Досить було однієї ночі і одного дня, щоб Атлантида назавжди зникла з лиця землі, і лише найвищі її вершини — Мадера, Азорські острови, Канарські острови, острови Зеленого Мису — залишилися на поверхні моря.

Такими були історичні спогади, пробуджені в моєму мозку написом капітана Немо. Примхлива доля завела мене на одну з вершин цього давнього континенту! Я власною рукою торкався руїн, які існували багато тисячоліть тому! Мої ноги ступали по тій землі, по якій ходили перші мешканці світу! Мої свинцеві підошви трощили кістяки тварин міфічних часів, які колись укривалися під тінню дерев, що вже багато століть сплять кам’яним сном!

Ех, чому в мене не було часу! Я б спустився стрімкими схилами гори, обійшов би з кінця в кінець цей величезний материк, який, безумовно, колись з’єднував Африку з Америкою! Я б оглянув усі його міста, що існували задовго до світового потопу! І там, можливо, перед моїми очима постали б легендарні міста: войовничий Махімос, благочестивий Евзебес, велетенські мешканці яких жили цілі століття і мали таку величезну силу, що споруджені ними будівлі тисячоліттями чинили опір руйнівній силі води! І, можливо, настане день, коли який-небудь вулканічний процес примусить знову вийти на поверхню океану ці поглинуті руїни! Адже в цій частині океану і тепер відомі численні підводні вулкани, і часто мореплавці, проходячи повз ці весь час збуджувані глибини, відмічають досить сильні поштовхи. Деякі з них чують глухий шум боротьби розлючених стихій, іншим удавалося навіть підбирати з поверхні води плаваючий вулканічний попіл. Уся ця частина земної кулі, до самого екватора, залишається й досі місцем посиленої вулканічної діяльності. І хто знає, можливо, й справді в далекому майбутньому на поверхні Атлантичного океану з’являться нові гірські вершини, утворені продуктами вулканічних вивержень і безперервними напластуваннями лави.

В той час як я віддавався цим мріям, намагаючись краще запам’ятати найменші подробиці грандіозної картини, капітан Немо, спершись на якусь скелясту колону, вкриту водоростями, залишався нерухомим, наче закам’янів у німому екстазі. Чи думав він про зниклі покоління, чи запитував себе про таємниці людської долі? Може, ця незвичайна людина, що так ненавиділа сучасне життя, приходила сюди, щоб поринути в історичні спогади і пожити життям античних людей? Чого б тільки я не віддав, щоб проникнути в її думки, зрозуміти і, можливо, поділити їх?

Ми залишалися на цьому місці протягом години, спостерігаючи широку рівнину, освітлювану спалахами лави, які іноді набували особливої сили. Схили гори весь час здригалися від кипіння лави всередині її надр. Глухий гуркіт, що чітко передавався через воду, лунав грізно й велично. Цієї миті бліде місячне проміння пронизало товщі водних мас і на кілька хвилин освітило поглинутий континент. Це було ледве помітне сяйво, але воно викликало разючий ефект. Капітан Немо здригнувся, кинув останній погляд на неосяжну мертву рівнину і зробив мені знак іти слідом за ним.

З гори ми спустилися дуже швидко. Пройшовши закам’янілий ліс, я побачив прожектор “Наутілуса”, що світив нам, наче зірка. Капітан ішов прямо на нього. На борт корабля ми повернулися в той момент, коли перші промені зорі осяяли поверхню океану.

РОЗДІЛ X

Підводні вугільні копальні

В цей день, 20 лютого, я прокинувся дуже пізно. Нічна прогулянка втомила мене, і я проспав до одинадцятої години. Швидко вдягнувшись, я вийшов у салон. Мені хотілося скоріше дізнатися про. напрям “Наутілуса”. Прилади показували, що він, як і раніше, прямує на південь з швидкістю двадцять миль на годину, на глибині ста метрів.

[85] Гарц — відокремлений гірський масив у Німеччині, вкритий лісами; уславлений в німецьких народних легендах і казках.

[86] Акведук — міст, яким проходять водопровідні труби, зрошувальні і гідроенергетичні канали через яри, ущелини, долини річок і шосейні дороги.

[87] Парфенон — храм богині Афіни-Паллади в м. Афінах, кращий пам’ятник античної архітектури, споруджений у середині V ст. до н. е.

[88] Помпея — античне місто поблизу Неаполя, біля підніжжя Везувію, яке було засипане попелом під час виверження вулкана в 79 р.

[89] Платон (427 — 347 рр. до н. е.) — грецький філософ-ідеаліст.

[90] Оріген, Порфирій, Жамблік — олександрійські вчені й філософи II–IV ст. ст.

[91] Д’Анвіль, Мальт-Брен — французькі вчені й географи XVIII–XIX ст. ст.

[92] Посідоній, Амміан Марцеллін, Тертулліан — старогрецькі вчені й філософи.

[93] Енгель і Шерер — німецькі вчені й письменники XVIII ст.

[94] Турнефор, Бюффон і д’Авезак — французькі натуралісти й географи.

[95] Геркулесові стовпи — стара назва Гібралтарських скель.

[96] Еллада — назва стародавньої Греції, елліни — стародавні греки.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Машина-приманка
Машина-приманка
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: джен, Рейтинг: General, Размер: Мини, Саммари: КИТТ добровольно соглашается помочь полиции ловить автомобильных угонщиков и сам становится приманкой. Майклу остается наблюдать со стороны и
0
Майкл, что это ты на себя надел?
Майкл, что это ты на себя надел?
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: джен, Рейтинг: General, Размер: Мини, Саммари: После очередного задания Майкл и КИТТ останавливаются на ночь в мотеле. В комнате оказывается прохладнее, чем хотелось бы, и Майкл достает из
0
Неприятные последствия выбора
Неприятные последствия выбора
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: джен, Рейтинг: General, Размер: Мини, Саммари: Редкий выходной, океанское побережье и любимый гамбургер — что может пойти не так? Майкл вскоре убеждается, что даже самая безобидная
0
Осквернение
Осквернение
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: джен, Рейтинг: General, Размер: Мини, Саммари: Майкл давно не навещал могилу Стиви. Когда у них с КИТТом наконец появляется свободный день, он решает исправить это упущение. Но вместо
0
Парковочные неприятности
Парковочные неприятности
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: джен, Рейтинг: PG-13, Размер: Мини, Саммари: Чтобы разоблачить похитителей автомобилей, Майкл и КИТТ отправляются на очередное задание под прикрытием. Майклу кажется отличной идеей
0
Пациент года
Пациент года
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: гет, Рейтинг: PG-13, Размер: Миди, Саммари: Гарри и Дафна сталкиваются в больничном крыле при довольно странных обстоятельствах. Следующие двадцать четыре часа превращаются в настоящую
0
Подопечный шпиона
Подопечный шпиона
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: джен, Рейтинг: NC-17, Размер: Макси, Саммари: «О нем ходило множество историй, поговаривали даже, что он Темный волшебник».— Северус Снейп [«Принц-полукровка»]1990 год. Люциус Малфой
0
Повелитель дронов 8
Повелитель дронов 8
[Самиздат / Бояръ-Аниме / Книги про волшебников / Попаданцы / Боевое фэнтези / Юмористическое фэнтези]
Орки... Вот, наконец, и настало то время, когда Мироздание полностью проявилось в этом Закрытом мире во всей своей многомерности. Местные люди не знали, как им повезло жить в неведении. Что ж.
0
Пять раз
Пять раз
[Приключения: прочее]
Категория: джен, Рейтинг: General, Размер: Мини, Саммари: Майкл Найт обладает удивительным талантом попадать в самые нелепые ситуации. КИТТу остается выручать напарника — а заодно спасать остатки его
0
Сбавляя скорость
Сбавляя скорость
[Драма]
Категория: джен, Рейтинг: General, Размер: Мини, Саммари: Годы не стоят на месте. КИТТ становится совершеннее с каждой модернизацией, а Майкл все чаще замечает, что его собственные силы уже не те,
0
Смущение
Смущение
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: джен, Рейтинг: General, Размер: Мини, Саммари: КИТТ привык считать себя практически безупречным. Но даже самый совершенный искусственный интеллект не застрахован от неожиданных сбоев.
0
Сожаления Беллатрисы Лестрейндж
Сожаления Беллатрисы Лестрейндж
[Неотсортированное (Жанр неизвестен)]
Категория: гет, Рейтинг: PG-13, Размер: Миди, Саммари: Гарри Поттер уничтожил все хоркруксы Волдеморта, но так и не сумел убить самого Темного Лорда. После гибели Джинни он живет один — до тех пор,
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
13
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Наследник Тавриды
Наследник Тавриды
[Исторические приключения]
Беспокойное наследство досталось графу Михаилу Семеновичу Воронцову, наместнику Юга России. Волнения в Молдавии и Крыму, греки рвутся помогать восставшим соотечественникам. «Южное общество», собрав
0
Сосланная жена дракона. Хозяйка Серой крепости
Сосланная жена дракона. Хозяйка Серой крепости
[Любовная фантастика / Классическое фэнтези]
Я отчаянно пыталась доказать мужу, что сироты из благотворительного фонда бесследно исчезают. Но меня опоили дурманящими каплями и сослали в горную глушь как опасную сумасшедшую. Теперь я — невольная
0
Летропикация. Рассказы
Летропикация. Рассказы
[Советская классическая проза]
Его сводная победа
Его сводная победа
[Любовные детективы / Современные любовные романы]
Книги Анны Веммер – новое слово в жанре современной сентиментальной прозы. Каждый роман автора – это трогательная история о семейных ценностях, дружбе и любви. Размеренная жизнь Элины Серебровой
0
Воевода
Воевода
[Самиздат / Попаданцы]
Мир, очень похожий на Землю начала ХХ века, но с одним отличием. Триста лет назад в Сибири грянул масштабный магический катаклизм — разверзлось Око Зимы. Оно превратило этот и без того суровый край в
0
Мой чудовищный дракон. Сбежать или приручить?
Мой чудовищный дракон. Сбежать или приручить?
[Любовная фантастика]
Я ненавижу своего преподавателя, потому что он чудовище. Дракон, который разрушил мою жизнь и уничтожил семью. Что он ищет в академии, где я прячусь? Мятежников, заговорщиков или сбежавшую принцессу?
0
Повелитель Стихий
Повелитель Стихий
[Попаданцы / Книги про волшебников / Боевое фэнтези]
Что общего у разведчика Легиона и белки-летяги? Оба они живут не более трёх лет. За это время средний разведчик успевает провести около пяти экспираций, после чего встречает свой конец. Я же
1
Таверна на прокачку 3
Таверна на прокачку 3
[Самиздат]
Изысканная кухня под градом стрел и несущимися шальными файерболами. Что бы ни происходило за воротами таверны, лучшее, что я могу делать, – готовить. Так, чтобы ароматы моих блюд вселяли доблесть
0
Разве можно забыть Мерекюла?
Разве можно забыть Мерекюла?
[О войне]
Эта книга о малоизвестном героическом эпизоде Великой Отечественной войны — о мерекюльском десанте, сыгравшем важную роль в боях за освобождение Прибалтики в 1944 году. В результате многолетних
0
В объятиях (с)нежного человека
В объятиях (с)нежного человека
[Детективы / Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Таежная избушка. Хмурый и циничный незнакомец, что спас мне жизнь. Красивый и мужественный, но холодный как снег. Он мечтает избавиться от меня, а я хочу уйти. Но все против нас, мы вынуждены терпеть
0
Неженка и некромант. Ненужная невеста
Неженка и некромант. Ненужная невеста
[Любовная фантастика / Самиздат]
В смысле, мой дар – некромантия? Меня прозвали Неженкой не потому что я люблю нежить, а потому что я её боюсь! Это точно какая-то ошибка! А я-то думала, что после объявления о моей помолвке
2