Коли б вас запросили пополювати на ведмедів у горах Швейцарії, ви б відповіли: “Гаразд, завтра ми будемо полювати на ведмедів”. Коли б вас запросили пополювати на левів у рівнинах Атласу чи на тигрів у джунглях Індії, ви б теж відповіли: “Що ж, здається, ми пополюємо на тигрів або левів”. Але коли вам пропонують полювання на акул не з борту корабля, а в їхньому рідному середовищі, ви спочатку глибоко замислитеся, перш ніж приймете це запрошення.
Щодо мене, то я повинен був витерти рукою холодний піт, який виступив на лобі.
“Подумаємо, — сказав я собі, - часу ще багато. Полювання на видр у підводних лісах поблизу острова Креспо було приємною розвагою. Але спускатися на дно моря майже впевненим, що зустрінешся з акулами, — це вже зовсім інша справа! Мені відомо, що в деяких місцях, особливо на Андаманських островах, негри не бояться нападати на акулу з кинджалом в одній руці і з вірьовочною петлею в другій. Проте мені також відомо й те, що багато з цих сміливців, які наважуються на двобій з страшними хижаками, не повертаються назад живими. До того ж я не негр, а коли б і був ним, то все одно ці вагання були б до деякої міри виправданими”.
І от я думаю про акул, згадую їхні величезні щелепи з кількома рядами гострих зубів, здатних відразу перекусити людину, і навіть почуваю вже деякий біль у тілі. Крім того, я не можу зрозуміти тієї невимушеності, з якою капітан зробив цю незвичайну пропозицію. Немовби йшлося про те, щоб іти в ліс полювати на беззахисних лисиць!
“Напевно, — подумав я, — Консель відмовиться піти, і це дасть мені змогу відхилити запрошення капітана”. Щодо Неда Ленда, то признаюсь, я не був такий упевнений в його розсудливості. Чим більшою була небезпека, тим більше вона притягала до себе цю войовничу натуру.
Я знову почав читати книгу Сірра, але спіймав себе на тому, що перегортаю сторінки машинально: з них на мене дивилися страшні розкриті пащі акул.
Цієї хвилини в салон увійшли Консель і канадець; обличчя в них були спокійні і навіть радісні. Бідолахи не знали, що їх чекає.
— Слово честі, пане професоре, — звернувся до мене Нед Ленд, — наш капітан Немо — щоб його чорти забрали! — щойно зробив нам дуже люб’язну пропозицію.
— А, — сказав я, — ви вже знаєте…
— З дозволу пана — додав Консель, — командир “Наутілуса” запросив нас відвідати завтра чудові перлові розсипи Цейлону. Він був надзвичайно люб’язний з нами і поводився як справжній джентльмен.
— А більше нічого не сказав?
— Нічого, — відповів канадець, — він додав тільки, то й вас запросив на цю маленьку прогулянку.
— Справді, запросив, — промовив я. — Але чи не говорив він вам про деякі подробиці щодо…
— Ні про які, пане професоре. Ви підете з нами, правда?
— Я?.. Безумовно! Мені здається, що ви все більше починаєте розуміти насолоду підводних прогулянок, пане Ленд?
— Так, це надзвичайно цікаво!
— І небезпечно, можливо! — додав я вкрадливо.
— Небезпечно! — посміхнувся Нед Ленд. — Це ж звичайна екскурсія на перлову мілину.
Ясно, що капітан Немо не вважав за потрібне лякати моїх супутників думками про акул. Я дивився на них стривожено. Повинен я був їх попередити? Так, повинен, але я не знав, як приступити до цього.
— Може, пан розповість нам подробиці про ловлю перлових черепашок? — звернувся до мене Консель.
— Про саму ловлю, — спитав я, — чи про нещасні випадки, які…
— Про ловлю, — відповів канадець. — Перш ніж заглибитися на якусь територію, треба про неї щось знати.
— Що ж, сідайте, друзі мої, і я вам розкажу все, про що сам тільки-но дізнався з книги англійця Сірра.
Нед і Консель сіли на диван поруч зі мною, і канадець одразу ж запитав мене:
— Пане професоре, що таке перлина?
— Для поета, мій хоробрий друже, перлина — це сльоза моря, — почав я. — Для народів Сходу — це краплина затверділої роси; для жінок — це коштовний овальний камінь з матовим блиском, який вони носять на пальці, на шиї чи вухах; для хіміка — це суміш фосфорнокислих солей з вуглекислим кальцієм; нарешті, для натураліста — це хворобливий наріст на організмі, який утворює перламутр у деяких двостулкових черепашок.
— …що належать до типу молюсків, класу пластинчастозябрових, — додав Консель.
— Правильно, мій учений друже Консель. Отже, всі ті молюски, які виділяють перламутр, тобто блакитну, блакитнувату, фіолетову чи білу речовину, що покриває всередині стулки їхньої черепашки, здатні створювати перлини.
— А їстівні черепашки теж створюють перлини? — спитав канадець.
— Так, створюють, зокрема їстівні черепашки деяких водойм Шотландії, Уельсу, Ірландії, Саксонії, Богемії і Франції.