— Оця? — спитав Консель, показуючи на прекрасну дорогоцінність, яка лежала під склом вітрини.
— Так. Я думаю, що не помилюся, коли визначу її ціну в два мільйони…
— Франків! — швидко підказав Консель.
— Так, у два мільйони франків. І, безумовно, щоб її дістати, капітанові Немо треба було лише нахилитися.
— Чудово! — вигукнув Нед Ленд. — Хтозна, може й ми під час завтрашньої прогулянки зустрінемо таку саму!
— Що ви! — заперечив Консель.
— А чому ж ні?
— А до чого нам мільйони на борту “Наутілуса”?
— На борту, звісно, ні до чого, — сказав Нед. — Але… в іншому місці…
— О, в іншому місці! — похитав Консель головою.
— В усякому разі Нед Ленд правий, — сказав я. — І якщо ми коли-небудь привеземо в Європу чи Америку перлину ціною в кілька мільйонів, це надасть нашим розповідям більшої вірогідності і буде найкращим свідченням наших підводних пригод.
— Це правда, — погодився канадець.
— Але ж, — знову заговорив Консель, якого завжди більше цікавив науковий бік, — ловля перлин пов’язана з небезпекою?
— Ні, - жваво відповів я, — особливо, якщо вжити певних заходів обережності.
— А чим небезпечне це ремесло? — запитав Нед Ленд. — Лише тим, що зробиш зайвий ковток морської води!
— Справа не тільки в цьому, Неде. До речі, - мовив я, стараючись надати своєму голосу виразу байдужості капітана Немо, — ви не боїтеся акул, Неде?
— Я? — образився канадець. — Мені, професійному гарпунникові, та боятися акул! Я сміюся з них!
— Але мова йде не про те, щоб зловити акулу на гачок, підняти її на палубу корабля, сокирою відрубати хвоста, розтяти живіт, вирвати серце і кинути його в море?
— Значить, мова йде про…
— Саме так!
— У воді?
— У воді!
— Хай йому чорт! Якщо буде добрий гарпун… Ви знаєте, пане професоре, ці акули — досить незграбні створіння. Для того щоб схопити вас, їм потрібно перевернутися на спину. А в цей момент…
Нед Ленд мав звичку так вимовляти слово “схопити”, що в мене по спині пробігав холод.
— Ну а ти, Конселю, що ти думаєш про акул?
— Я, — сказав Консель, — буду відвертий з паном… “Прекрасно”, подумав я, гадаючи, що він боїться акул.
— Якщо пан відважується йти на акул, — закінчив Консель, — то я не знаю, чому його слузі не піти разом з ним…
РОЗДІЛ ІІІ
Перлина вартістю в десять мільйонів
Настала ніч. Я ліг спати, але сон був тривожний. Мені весь час привиджувались акули, уві сні я роздумував про етимологію [50] слова “реквієм” і прийшов до висновку, що воно походить від слова “акула” [51] . Наступного ранку о четвертій годині мене розбудив стюард, спеціально приставлений до мене для послуг капітаном Немо. Я встав, швидко одягнувся і вийшов у салон.
Капітан Немо вже чекав мене.
[50] Тобто: про походження.
[51] Гра слів: французькою мовою: “requin” — акула, а “requiem”- реквієм, тобто похоронна меса.