Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він підплив до відеоекрана й поглянув в неозору далечінь підпростору. Лінгман був біологом і літньою людиною.

Його цікавили лише два запитання.

Що таке життя?

Що таке смерть?

Після тривалого періоду збору багрянцю, Лек та його друзі зібралися погомоніти. Довкола густих зоряних скупчень багрянець завжди рідшав: чому — нікому не відомо. Тож було про що говорити.

— Знаєте, — промовив Лек, — спробую-но я знайти цей Відповідач.

Лек говорив мовою Олграт — мовою твердого рішення.

— Навіщо? — запитав Ілм мовою Гвест, мовою веселого жартування. — Навіщо тобі знати, якісь речі? Хіба збирання багрянцю для тебе замало?

-Авжеж, — відгукнувся Лек, мовою твердого рішення, — мало.

Велика праця Лека і його народу полягала в збиранні багрянцю. Вони ретельно, по крихтах вишукували багрянець, вкраплений у різні субстанції космосу, й згрібали у велетенську купу. Навіщо — ніхто не знав.

-Я гадаю, варто було б запитати, що таке багрянець? — запропонував Ілм, відсуваючи зірку й лягаючи на її місце.

— Неодмінно, — сказав Лек. — Ми надто довго жили в невіданні. Нам треба усвідомити справжню природу багрянцю та його значення у світобудові. Ми повинні знати, чому він керує нашим життям. — Для цієї промови Лек скористався Ілгретом — мовою знання, що зароджується.

Ілм та інші не намагалися сперечатися, навіть мовою суперечки. Вони знали, що знання — важлива річ. Споконвіку Лек, Ілм та інші збирали багрянець.

Настав час отримати відповідь на найголовніше запитання Всесвіту: що таке багрянець і навіщо згрібати його на купу?

Певна річ, Відповідач міг повідомити їм про це. Усі чули про Відповідач, створений давно забутою расою, схожою на них.

— Запитаєш у нього ще щось? — поцікавився Ілм.

— Не знаю, — знизав плечима Лек. — Можливо, запитаю його про зірки. По суті, більше нічого важливого немає.

Лек і його брати жили від Початку Часів, тому вони не думали про смерть. їхня кількість завжди була незмінною, отже, вони не думали про життя.

Але багрянець? І купа?

-Я йду! промовив Лек на діалекті

рішення-на-грані-вчинку.

— Щасти тобі! — дружно побажали йому брати мовою щирої прихильності.

І Лек пішов від них, легко перестрибуючи із зірки на зірку.

Сам на маленькій планеті, Відповідач терпляче чекав на Запитувачів. Час від часу він сам собі нашіптував відповіді. Це був його привілей. Він знав.

Він чекав. І будь-яким створінням ніколи не було надто пізно або надто рано для того, щоб прийти й запитати.

Їх було вісімнадцятеро й усі зібралися в одному місці.

— Я звертаюсь до Закону вісімнадцяти! — вигукнув один. Тут з'явився інший, якого раніше не було, породжений Законом вісімнадцяти.

-Нам треба звернутися до Відповідача! — заявив один. — Нашим життям править Закон вісімнадцяти. Там, де є вісімнадцять, неодмінно з'являється дев'ятнадцятий. Чому так?

Ніхто не міг відповісти.

-Де я? — запитав новонароджений дев'ятнадцятий. Один відвів його убік, щоб розповісти. Залишилося сімнадцять. Стабільне число.