Генерали втомлено посміхнулися.
Вони поглянули один на одного, тріумфальний вигук вирвався з їхніх грудей. Армагедон виграно, сили Сатани переможено.
Але на їхніх телевізійних екранах щось відбувалося.
— Як це! Що це... — почав генерал Мак-Фі й замовк. Полем битви поміж купами покрученого, роздробленого металу прямувала Благодать.
Генерали мовчали.
Благодать торкнулася знівеченого шматка металу. По всій випаленій пустелі заворушилися роботи. Покручені, обгорілі, оплавлені, вони випростовувалися.
Ось роботи встали на ноги.
-Мак-Фі, — прошепотів верховний головнокомандувач Фетерер, — зробіть що-небудь — нехай вони хоч на коліна опустяться.
Генерал спробував дати команду, але дистанційне керування не працювало.
А роботи уже здіймалися в небеса, їх оточували ангели Господні. Танки, роботопіхота та автоматичні бомбардувальники підносилися все вище й вище.
— Він спасає їх! — істерично вигукнув Онгін. — Він забирає в рай роботів!
— Це помилка, — сказав Фетерер. — Швидше! Відрядіть кур'єра... Ні, ми поїдемо самі.
Миттєво подали літак, і вони полетіли до поля битви. Але було запізно: Армагедон скінчився і роботи зникли, а разом із ними відбув і Господь зі своєю свитою.
Сторожовий птах
Коли Гелсен увійшов, інші виробники сторожових птахів уже зібралися. Крім нього, їх було шестеро, а приміщення заповняв синій дим дорогих сигар.
— Привіт, Чарлі! — вигукнув один із них, побачивши його.
Інші теж відірвалися від розмови — рівно настільки, щоб недбало кивнути йому або привітатись. Як виробник сторожових птахів Гелсен був одним з учасників програми «Виробництво заради спасіння»; він згадав про це з кривою усмішкою. Дуже вишукане товариство. Якщо бажаєш рятувати людство, треба виграти конкурс і отримати сертифікований державний контракт.
— Представник уряду ще не прийшов, — сказав Гелсенові один із присутніх. — Він буде за хвилину.
— Нам дають зелену вулицю, — сказав інший.
— Чудово.
Гелсен сів ближче до дверей і оглянув кімнату. Це було схоже на урочисте засідання або зліт скаутів. Шестеро чоловіків, які тут зібралися, цілком компенсували відсутність інших своєю товщиною та вагою. Президент «Саутерн Консолідейтед» на весь голос просторікував про нечувану витривалість сторожового птаха.
Два президенти компаній, які його слухали, широко посміхалися й кивали; один із них намагався вставити зауваження про результати випробувань, які виявили неабияку кмітливість сторожового птаха, інший говорив щось про нові акумулятори.
Інші троє зібралися окремо й, схоже, теж нахвалювали сторожових птахів.
Гелсен зауважив, що всі вони були дуже поважні, трималися прямо, як і личить рятівникам людства. Це не видалося йому смішним. Кілька днів тому він і сам почувався рятівником. Таким собі втіленням святості, з черевцем і лисиною на голові.
Він зітхнув і закурив сигарету. На початку проекту Гелсен був таким самим ентузіастом, як і інші. Він згадав, як сказав тоді Макінтайру, своєму головному інженерові: «Починається нова епоха, Мак. Сторожовий птах вирішує все». І Макінтайр, який також був палким прихильником ідеї застосування сторожових птахів, зосереджено кивав.
Яким геніальним все тоді здавалося! Ось воно просте й надійне рішення однієї з найбільших проблем людства, втілене в кількох кілограмах нержавіючого металу, кристалів та пластмаси.
Можливо, саме тому тепер Гелсена здолали сумніви. Навряд чи людські проблеми вирішуються так легко й просто. Десь повинна бути якась хиба.
Зрештою, вбивство — проблема стара як світ, а сторожовий птах — над сучасне рішення.
— Добродії...
Усі так захопилися розмовою, що ніхто й не помітив, як увійшов представник уряду. Одразу запанувала тиша.