Гаррі Поттер і келих вогню: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Не бреши мені! - засичав другий голос. - Я завжди все відчуваю, Червохвосте! Ти шкодуєш, що взагалі до мене повернувся. Я тобі бридкий. Я бачу, як ти здригаєшся, коли дивишся на мене, відчуваю, як тебе пересмикує, коли ти торкаєшся до мене...

- Ні! Моя відданість вашій світлості...

- Твоя відданість - це тільки страх. Тебе б тут не було, якби ти мав куди податися. Але як я виживу без тебе, якщо мене щокілька годин потрібно годувати? Хто доїтиме Наджіні?

- Мій пане, вигляд у вас значно здоровіший...

- Брехун, - видихнув другий голос. - Я не здоровіший, а кілька днів на самоті відберуть у мене й ті рештки здоров'я, які я зберіг усупереч твоєму бездарному доглядові. Замовкни!

Червохвіст, котрий щось нерозбірливо бурмотів, одразу замовк. Кілька секунд Френк не чув нічого, окрім потріскування вогню в каміні. А тоді другий голос заговорив пошепки, майже зашипів.

- Я маю вагомі підстави, щоб використати саме цього хлопця. Я це тобі вже пояснював. Нікого іншого я не шукатиму. Я чекав тринадцять років. Ще кілька місяців нічого не важать. А щодо його охорони... я впевнений, що мій план спрацює. Все, чого я потребую від тебе, Червохвосте - це трохи твоєї відваги. І ти цієї відваги нашкребеш, бо інакше відчуєш усю силу гніву Лорда Волдеморта...

- Мій пане, дозвольте сказати! - верескнув панічно Червохвіст. - Усю нашу подорож я прокручував у голові ваш план... Мій пане, зникнення Берти Джоркінз не може довго лишатися непоміченим, а якщо ми продовжимо, якщо я накладу закляття...

- Якщо? - просичав другий голос. - Якщо? Якщо ти діятимеш за планом, Червохвосте, то в міністерстві ніхто й не довідається, що зник іще хтось. Ти діятимеш тихенько й без метушні. Я волів би зробити все сам, але в моєму нинішньому становищі... Червохвосте, ще одну перешкоду усунуто і шлях до Гаррі Поттера чистий. Я ж не кажу, щоб ти робив усе сам. До того часу мій вірний слуга вже буде з нами...

- Я ваш вірний слуга, - понуро буркнув Червохвіст.

- Червохвосте, мені потрібен помічник з головою, у чиїй вірності я ніколи не сумніватимусь, а ти, на жаль, не відповідаєш цим вимогам.

- Це ж я вас знайшов, - з гострою образою в голосі заперечив Червохвіст. - Знайшов і привів Берту Джоркінз.

- Це правда, - вдоволено погодився другий чоловік. - Проблиск розуму, якого я від тебе, Червохвосте, й не сподівався. Хоча, правду кажучи, ти ж, либонь, не підозрював, яка вона буде корисна, коли її ловив.

- Я... я гадав, що вона буде корисна, мій пане...

- Брехло, - озвався знову другий голос, не приховуючи жорстокого вдоволення. - Одначе я не заперечую, що її інформація була неоціненна. Без неї я не створив би свого плану, і тому, Червохвосте, ти одержиш винагороду. Я тобі дозволю виконати моє найголовніше завдання. Багато моїх послідовників віддали б свою праву руку за можливість виконати його...

- С-справді, мій пане? Яке?.. - Червохвіст знову говорив перелякано.

- О Червохвосте, ти ж не хочеш, щоб я зіпсував сюрприз. Твоя черга настане в самому кінці... Але я обіцяю, що тобі випаде честь бути таким же корисним, як і Берта Джоркінз.

- Ви... ви... - голос у Червохвоста раптово охрип, наче йому пересохло в горлі. - Ви... хочете... вбити... й мене?

- Червохвосте, Червохвосте, - холодний голос прозвучав шовковисто, - навіщо мені тебе вбивати? Берту я вбити мусив. Після мого допиту вона вже була ні до чого, абсолютно непотрібна. Якби вона повернулася в міністерство й розповіла, що під час відпустки зустріла тебе, до неї б виникло багато зайвих запитань. Чарівникам, яких вважають мертвими, краще не натикатися в придорожніх готелях на відьом з Міністерства магії...

Червохвіст промимрив щось так тихо, що Френк не розчув, але другого чоловіка це розсмішило - його сміх був холодний і зловісний, як і його голос.

- Ми могли змінити їй пам'ять? Але закляття забуття може зняти будь-який могутній чарівник, як я це довів, коли її допитував. Червохвосте, це була б образа її пам'яті - не скористатися інформацією, яку я з неї витяг.

Стоячи в темному коридорі, Френк раптом відчув, що долоня, якою він стискав костур, стала липка від поту. Той чоловік з крижаним голосом убив якусь жінку. Він говорив про це без жодного каяття - із задоволенням. Він був небезпечний - шаленець. І він задумав нові вбивства. Цей хлопець, Гаррі Поттер, чи як його там, був у небезпеці...

Френк знав, що треба робити. Якщо бігти в поліцію, то негайно. Він вислизне з будинку і дійде до телефонної будки в селі... проте другий голос заговорив знову, і Френк закляк на місці, вслухаючись з усієї сили.

- Ще одне закляття... мій вірний слуга у Гоґвортсі... Гаррі Поттер в моїх руках, Червохвосте. Це вирішено. Жодних суперечок. Але тихо... здається, я чую Наджіні...

І голос другого чоловіка змінився. Він почав видавати звуки, яких Френк ніколи досі не чув; чоловік сичав, харчав і пирхав, не переводячи подиху. Френк подумав, що в нього якась падучка.

А тоді Френк у темному коридорі почув за собою шурхіт. Він озирнувся й заціпенів від жаху.

Щось повзло до нього по темній підлозі, і коли воно наблизилося до смужки світла, Френк, тіпаючись від жаху, усвідомив, що то була велетенська змія, щонайменше чотири метри завдовжки. Приголомшений, Френк дивився, як її звивисте тіло прорізає в пилюці широкий хвилястий слід. Вона наближалася. Що йому робити? Відступити можна було лише в кімнату позаду, але там були ті двоє, що замислювали вбивство. Якщо ж залишатися на місці, його прикінчить змія...

Та ще перед тим, як Френк устиг щось вирішити, змія підповзла до нього впритул і - неймовірно, дивовижно - його проминула. Вона повзла вперед, підкоряючись шипінню й сичанню холодного голосу за дверима, і за якусь мить кінчик її прикрашеного ромбовидними візерунками хвоста зник у щілині.

На Френковому лобі виступив піт, а рука на костурі тремтіла. Холодний голос і далі сичав у кімнаті. Раптом Френкові сяйнула дивна, неймовірна думка... Цей чоловік уміє розмовляти зі зміями.

Френк не розумів, що діється. Найбільше в світі він хотів би знов опинитися у своїй постелі з грілкою біля коліна. Та на лихо, ноги його не слухалися. Поки він стояв і тремтів, силкуючись заспокоїтися, крижаний голос зненацька знову заговорив людською мовою.