Африка, сни: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Дійсно, срака Борі схожа на вищезгадане природне явище без всяких фокусів. Входить Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Ганна Петрівна: Дівчата, ану, бистро додому! Всьо гніздо ватою попаскудили!

Боря: Мамаша, то, шо ви прийшли, — ето прє­красно! Ми з вами сєйчас задєлаєм шведський секс.

Ганна Петрівна: Ооо-о, Швеція!

Ганна Петрівна зводить очі догори і падає, знепритомнівши. Павіан Боря хтиво кричить. Входить Гаврило, орангутанг-збоченець.

Гаврило: Кого я віжу, Борєчка, дарагой! Какімі судьбамі? Падайді сюда, я тєбя пацелую.

Гаврило лізе до Борі, прицмокуючи слюнявими губами.

Боря: Дорогой, я от етого совєршенно нє балдєю, мені це огидно.

Гаврило(слюняво): Напрасна, Борєчка, на природу б поїхали з тобою, шашличок би зажарілі, музика, шампусік… І хуночок з собой би взялі в багажнік, я б їм всі волосікі пообривав…

Входить Кирило, динозавр, хворий на сухоти.

Кирило(сам до себе): Помирать скоро буду, вже сил моїх нєту.

Орангутанг Гаврило(до Кирила): Каво віжу, дарагой, іді сюда, я тєбя пацелую в твой длінний хвост!

Орангутанг Гаврило зі спритністю, не сумісною з його млявими повадками збоченця, заскакує верхи на Кирила і робить похабні тєлодвіженія.

Кирило: Заїбали прокляті врачі. Сил моїх нєту ето тєрпєть. А в больницю всьо равно не лягу.

Кирило помічає Гаврила у себе на хвості, ковтає його і голосно чавкає.

Кирило(до Борі): А ти хто? Може, ти тоже доктор? Тада скажи їм, шо пусть оні всі у мене отсосуть, чим я в їхню больницю лягу.

Боря(злякано): Уже сосу, дядя, сєйчас всьо задєлаєм в лучшем відє, как ви хатітє!

Кирило: Падонок, тєбє учіться нада, а ти чим займаєшся?

Боря(кричить в статевому жаху): Дядечка, не їжте, я вам сєвєрноє сіяніє покажу!

Боря стає раком і робить спроби показать динозавру «сєвєрноє сіяніє», але Кирило ковтає його, а заразом і Ганну Петрівну з Рітою і Чітою.

Входить Микола Петрович, саблезубий ягуляр.

Микола Петрович: Я тобі, Кирило, давно уже казав, шоб ти не харкав в общєствєнному мєстє, а складував акуратно, в платочєк чи в бумажечку, а то я, кажется, мєри прийму.

Кирило(з іронією): Шо, может, в суд на мєня подаш?

Микола Петрович: Суд не суд, а хуйово будєт, Кирило не-знаю-як-по-отчєству…

Кирило: Моісейович.

Микола Петрович: Кирило Моісейович, я в останній раз попереджую.

Микола Петрович, спритно граючись м’язами і іклами, риссю біжить в хащі тріасового періоду.

Кирило Моісейович(іронічно): Спортсмєн! Широкі плечі, узкій лоб — тьху, долбойоб.

Кирило Моісейович уходить. З доісторичних джунглів чути його сухотний кашель. Деякий час нікого немає, якщо не враховувати, що по сцені весь час повзають здоровенні змії. Раптом прилітає птєродактіль Гриша з хтивим павіаном Жорою в дзьобі і кидає його згори вниз.

Гриша: Пішов на хуй.