Степан Срака(налякано): Шо тада буде, Гаврюша?
Гаврюша Обізянов(спльовує): Тюрма, нахуй.
Голос Альфреда Юхимовича: Так от, друзі мої, єслі с женщіной правільно обращаться, она становітся вже не женщіной, а сімфонієй етого, как єго?
Голос Магарича: Брамса.
Голос Альфреда Юхимовича: В пизду того Брамса! Ото пизданув, як в лужу пьорднув.
З вагону знов чути, як хтось сито ригнув. За цим голос Омеляна Косопизда: «Макарони, блядь».
Степан Срака(пошепки): О де кайф ловлять!
Гаврюша Обізянов(до Люди): Хто там у тебе?
Люда: Митці.
Гаврюша Обізянов: Які митці?
Люда: Разні. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, один очкарік — пацан єщьо.
Степан Срака: Й що вони роблять?
Люда: Макарони їдять. У суботу і неділю замість кампота — кохве, горілка — по святам.
Гаврюша Обізянов: А бацила?
Люда: Бацилу раніш давали, щас ні.
Степан Срака(рішуче): Все одно, заїбісь жизнь. (До Люди). Відкривай, блядь.
Люда: А може, не треба? Вони битись будуть.
Степан Срака: Та, один хуй, раз живьом. Ех, жизнь хуйовая!
Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад.
Степан Срака: Пустіть, друзі, ми більше не будемо.
Голос Магарича: Тобі, я бачу, мало пизди получить, ти ще й хочеш, щоб тебе і в сраку виїбли. Закрий двері, бздить.
Степан Срака: Їбіть куди хочете, хлопці, тіки пустіть. Парашу буду виносить, бля буду.
Голос Харитона Уйобищенка: А шо, можна пустить, хлопці, оно інженери, як цуценята, скавучать, та так весело робиться. А набридне, то придушим та й викинем к хуям.
Альфред Залупенко: Правильно, хлопці, нехай лізуть.
Омелян Косопизд: Чєловєк чєловєку друг, товаріщ і брат.
Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагону і зникають в пітьмі. Люда знов закриває двері на дріт.
Голос Магарича: А ти, курва, якщо кого-небудь впустиш, я тобі гланди через сраку вирву.
Люда уходить, подзенькуючи пустим посудом.
Голос Альфреда Юхимовича: На чьом ми зупинились, господа?
Назар Сівуха: На сімфоніі Брамса.