Гриша грізно клацає дзьобом і улітає. Жора зі стуком падає на підлогу.
Жора: Какая сволочь, шо я єму здєлал, за шо он мєня так одпиздив?
Жора плаче. Завіса опускається, із-за завіси чути Жорин плач.
Бур’ян
Харитон, долбойоб.
Калістрат, вєнєріческій нєдоносок.
Мирон, упіздєнь.
Матвій, підарас.
Семен, уйобок.
Руслан, людина-читанка.
Дзвін, дзвін.
Осіннє узлісся, над яким літають ворони.
Дзвін: Бам-м-м-мммм!
Входить Матвій.
Матвій(задоволено): Оце так йобнуло.
Входить Семен.
Семен(сам до себе): Скоро цього лісу не буде. Порубаємо з хлопцями к йобаній матері, бля буду!
Матвій(сам до себе): Трохи зачекаю. Може, ще йобне.
Дзвін: Бам-м-м-ммммм!
Входить Калістрат.
Калістрат(сам до себе): Йобані підараси, прийшли і стоять. А читати, мабуть, і не вміють.
Дзвін: Бамм-м-м-мммм!
Матвій(задоволено): Знову йобнуло.
Калістрат: А нумо, хлопці, хто читати вміє?
Дзвін: Бам-м-м-мммм!
А трохи згодом: Тра-та-та-та! (З лісу чути автоматну чергу.)
Входить Харитон з автоматом.
Харитон: Зараз всіх повбиваю, нахуй!
Калістрат: А ти хто?
Харитон: Харитон я, нахуй.