Комета прилітає: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Агов! — неголосно гукнув Мумі-троль.

Музика вмовкла. З намету вийшов мумрик у старому зеленому капелюсі і з люлькою в роті.

— Привіт! — привітався мумрик. — Кидайте шворку! Чи не знайдеться випадково на вашому судні трохи кави?

— Повна бляшанка! — зрадів Чмих. — І цукор теж. Мене звати Чмихом, я подолав щонайменше сто миль і майже всю дорогу сам стернував, удома в мене залишилася таємниця, що починається на літеру К, а завершується літерою Я! А це — Мумі-троль. Його тато збудував цілий будинок!

— Он як! — мумрик зацікавлено поглянув на гостей. — Я Нюхмумрик.

Нюхмумрик розпалив невелику ватру і поставив кавник.

— Ти тут мешкаєш зовсім сам? — запитав Мумі-троль.

— Я мешкаю то тут, то там… — відказав Нюхмумрик і приніс три горнятка. — Нині, скажімо, я тут, а завтра — деінде. Життя у наметі має свої переваги. А ви куди прямуєте?

— До обсерваторії, — поважно повідомив Мумі-троль. — Треба подивитися на грізні зірки і з’ясувати, чи Всесвіт дійсно чорний.

— То далекий шлях, — мовив Нюхмумрик.

Вони надовго замовкли.

Коли кава зготувалася, Нюхмумрик розлив її по горнятках.

— Комети завжди дуже загадкові, — сказав він. — Прилітають і відлітають, коли їм забагнеться. Може, ніколи й не прилетять.

— Що таке комета? — запитав Чмих, а в очах йому аж потемніло зі страху.

— Не знаєш? — здивувався Нюхмумрик. — Ви ж вибралися у подорож досліджувати грізні зірки! Комета — це самотня зірка з вогненним хвостом, яка стратила глузд і метається Всесвітом. Інші зірки обертаються навколо своїх орбіт, а комета може з’явитися будь-де. Навіть тут…

— І що тоді буде? — прошепотів Чмих.

— Нічого доброго. Земля розлетиться на друзки.

— Звідкіля ти це знаєш? — дивувався Мумі-троль.

Нюхмумрик знизав плечима.

— Кажуть люди… Хочете ще кави?

— Ні, дякую, — відмовився Мумі-троль. — Щось не маю бажання…

— І я! — підтримав його Чмих. — Мені погано… Мене зараз знудить…

Вони знову надовго замовкли, оглядаючи пустельний краєвид. Нюхмумрик вийняв губну гармонію і заграв якусь вечірню пісню.

Тепер у небезпеки з’явилося ім’я — Комета. Мумі-троль глянув на небо, — сіре, спокійне і буденне.

Але тепер він знав, що десь поза хмарами летить вогненна зоря з довгим палахкотливим хвостом, вона все ближче і ближче…

— Коли вона прилетить? — запитав він зненацька.

— Про це напевно відомо у вашій обсерваторії, — відповів Нюхмумрик і підвівся. — Принаймні нині увечері вона не з’явиться. Може, пройдемося трохи, доки не стемніло?

— Куди? — затремтів голос Чмиха.

— Та будь-куди, — пересмикнув плечима Нюхмумрик. — Але якщо тобі конче хочеться кудись, то можемо податися до Ґранатового Урочища.

— Ґранати! — аж підскочив Чмих. — Справжні коштовні гранати?