Комета прилітає: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Пісня тим часом злетіла вгору, до смужки неба у скелях, розбудила відлуння, ще одне і ще, аж врешті розбудила Гемуля, який, сидячи, куняв біля свого сачка для метеликів.

— Що це таке? — зачудувався Гемуль і роззирнувся навколо.

Глянув на небо, зазирнув у сачок, відкрутив покришку баночки з жуками і теж зазирнув досередини.

— Галас, — мовив він сам до себе. — Щось, без сумніву, спричиняє галас. (Музичного слуху він був цілком позбавлений).

Зрештою Гемуль взяв своє збільшувальне скло і заходився шукати у траві. Він нишпорив, прислухався і принюхувався, аж доки натрапив на глибоку тріщину у землі. Звідти долинав отой жахливий галас.

— Напевно, якісь дуже незвичайні комахи, — буркнув собі під ніс Гемуль. — Безсумнівно, рідкісні, а може, навіть ще невідомі науці!

Думка страшенно схвилювала Гемуля, він встромив у щілину свого великого носа, щоб ліпше бачити.

— Дивіться! Гемуль! — вигукнув Мумі-троль.

— Врятуй нас! Врятуй нас! — ридав Чмих.

— Вони геть знетямлені, — пробурмотів Гемуль, запихаючи у щілину сачок.

Сачок дуже обважнів, коли Гемуль витягав його. Він тягнув і підважував його, а витягнувши, захотів роздивитися свій улов.

— Дуже дивно, — мовив Гемуль, витрушуючи з сачка Мумі-троля, Нюхмумрика, Чмиха, намет і два наплічники.

— Страшенно дякуємо! — тішився Мумі-троль. — Ти врятував нас в останню хвилину!

— Я вас врятував? — здивувався Гемуль. — Не мав такого наміру! Мене цікавлять тільки рідкісні комахи, які зчинили там, унизу, галас. (Гемулі зазвичай тугодуми, однак дуже лагідні, якщо їх не сердити).

— Це Самотні Гори? — запитав Чмих.

— Не знаю, — відповів Гемуль. — Але тут водиться багато цікавих нічних метеликів.

— Так, це Самотні Гори, — ствердив Нюхмумрик.

Навколо них здіймалися могутні гірські хребти, тоскно пустельні і сірі. Було дуже тихо й прохолодно.

— А де ж Обсерваторія? — не вгавав Чмих.

— Не маю жодного уявлення, — Гемуль починав сердитися. — А що вам відомо про нічних метеликів? Оце я хотів би знати.

— Нас цікавлять лише комети, — сказав Чмих.

— Вони рідкісні? — у голосі Гемуля почулося зацікавлення.

— Можна й так сказати, — потвердив Нюхмумрик. — З’являються приблизно раз на століття.

— Нечувано! — зрадів Гемуль. — Таку варто спіймати. Які ті комети на вигляд?

— Червоні, з довгими хвостами, — пояснив Мумі-троль.

Гемуль дістав нотатник і записав ознаки комети.

— Напевно, належить до роду Filiscrypus Chmychogalonica, — пробубонів собі під ніс Гемуль. — Ще одне запитання, мої вчені друзі, — чим харчується ця дивовижна комаха?

— Гемулями, — чмихнув Чмих.

Гемуль почервонів мов буряк.

— Наука — не жарти. Бувайте здорові! Дозвольте відкланятися!