Кінець: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Технічне підготовлення так званої «ліквідаційної комісії» я доручив інженерові Желенському. Ліквідаційна комісія буде мати за обов’язок:

а) Переконатися наочно, чи всі континенти зникли, загинули.

б) На випадок, коли виявиться, що де-небудь залишилися люди і частини континентів, передати їм необхідні апарати, приладдя та запаси на перший час після катастрофічної ери.

в) Членів ліквідаційної комісії в складі одного або двох членів ЦВК або його президії, інженера та механіків і літунів призначить наше зібрання, або доручить це зробити президії ЦВК.

Голова. Доповіді приймаємо до відома. Пропозицію громадянина Бено відносно ліквідаційної комісії я пропоную зібранню затвердити, з тим, що особовий склад її призначить президія ЦВК’у. Заперечень немає? Ні. Ухвалено.

Приступаємо до другої точки порядку дня.

Три хвилини для доповіди має голова Земраднаркому громадянин Мікадолі.

Мікадолі. Громадяни! Головною працею в даних об’єктивних умовах катастрофи, що її вдалось і можна було виконати, була концентрація повітряних флот (негайна), що переведено до 1/2 10 години рано, на перші звістки про катастрофу в Африканському районі. Концентрацію переведено для рятункової акції. До деякої міри повітряним флотам удалось «врятувати» на кілька годин або продовжити життя біля 3.000.000 людей. Їх перевезено з загрожених районів, головно з Північно-африканського, Европейского, та Полуднево-американського. Але ціль цієї праці та доцільність сумнівні. В часі цієї рятункової акції велика кількість повітряних кораблів загинула. В загальному підрахунку це нічого не зміняє. Взагалі – треба зазначити, що навіть при всій нашій техніці, – ми безсилі. Головне завдання – морально підтримати суспільство перед нападами масового божевілля, як це мало місце в Індії – виконано з успіхом. У теперішню хвилю суспільство виявляє якраз ніколи небачену, без огляду на остаточну майже безнадійність і небачені розміри катастрофи – геройську витриманість, спокій і панування над собою. Я це підкреслюю, бо думаю, що в хвилі (тут голос йому затремтів, і він надлюдською силою заволодів собою) – у хвилі, коли гине людство, всі наші здобутки культури та розвиток цивілізації – людство зуміє сміло і твердо зустріти логічний хід процесу матерії – життя й буття.

Я від імени Земраднаркому закликаю всю нашу комуністичну суспільність – людство – вмирати спокійно і твердо, так, як ці, що сімсот літ тому боролись і гинули – за перемогу й існування комуністичного періоду в історії Землі й людства...

Світе! – закликав він у глибокому зворушенні. – Ті, що на смерть ідуть – вітають тебе. Гине світ! Хай живе новий світ!

Тисячне зібрання величезної зали, присутні на зібранні в палаті, сотні тисяч людности на вулицях і площах міста пірвало піднесення і рішучість, і з соток тисяч загибаючих людей – уст – понеслися звуки гімну «Комуна», що ще у 2302 році заступив шанований, а вже застарілий гімн «Інтернаціонал».

Але по закінченню «Комуни» сотні тисяч голосів почали співати і цей старий бойовий гімн давно минулих століть.

____________

ОСТАННІ ІНСТРУКЦІЇ.

Пекін був у цьому часі одним з найвидатніших центрів комуністичної культури. Відроджений Китай перегнав стару Европу та Америку.

Пекін чекав терпеливо, завзято.

Пекін мовчав.

Висока культура тодішнього суспільства Азійського району дала людності можливість, міць – спокійно дивитися ідучій їй на зустріч смерті. Паніка, що охопила людність Індії, не перейшла Гімалаїв. Вона затрималась на барикаді її гранітових масивів...

Вістки про загибель Европи, Африки, частин Америки, вістки про западання, зникання Гімалаїв в безоднях водних глибин і вирів не викликали на зовні ніякої зміни в твердому, завзятому настрою чекання кінця катастрофи. Залишився тільки невеличкий клаптик Середньої Азії. Прибережні міста радіотелеграфували, що й на них починає наступати водна стихія і заливає сушу; вона тремтіла рівночасно в могутніх конвульсіях підземних потрясінь.

Одночасно 1/2 до 2-ої почався страшний оркан, і безмежні водні простори перемінилися в божевільну оргію смертоносних, невблаганних хвиль. Тимчасовий рятунок на човнах, пароплавах, кораблях, яких вживання з огляду на розвиток повітряних ліній давно забуто, не мав ніякої вартости, значення, ні надії на успіх. В одній з чудових кімнат-кабінетів палацу Комуни в Пекіні сидів громадянин Мікадолі, побіч нього голова ЦВК, сивоволосий кореєць громадянин Чен-Фу і Бено.

– Так ви мене призначили до так званої ліквідаційної комісії? Ви добре це обміркували? – говорив Бено.

– Ми це розбирали ще до твого приїзду, Бено, і ухвалили так, як це я зараз передаю, – відповів Чен-Фу. – Людський рід загине. Крім усіх инших причин, на всякий випадок, востаннє треба у ліквідаційну комісію включити і жінку. Ми знаємо твоє кохання до Еллі Келлер, і її до тебе. Знаємо твою молодість і здоров’я, і це ж – прикмети Еллі. І ми ухвалили: до ліквідаційної комісії призначити Л. Бено, Е. Келлер, і одного спеціаліста – інженера на їх вибір. До того технічний персонал. Від’їзд ваш призначається тоді, коли місця затоплення будуть приблизно колом при промінню (радіусі) 500 кілометрів навколо Пекіну. По обрахунках, така територія буде затоплена по вашому від’їзді протягом півгодини або й менше. Маршрут ваш буде: об’їхати наперед місця колишнього Американського району; тоді там настане день. Дорога з півночи на південь. Опісля завернути, об’їхать Полудневий полюс, коли це виявиться можливим, і звідтіля летіти меридіаном, який веде вздовж колишнього Африканського й Европейського районів. Опісля з півночи завернеш через місця, де був Азійський район, переїдеш понад Полінезією на місця колишнього Австралійського району.

Коли це зробиш – вам залишається вільна воля.

Ви будете знати, що вам робити, коли і як.

Ось і все, що я мав тобі передати від імени ЦВК – востаннє.

Ми всі залишаємося тут, у Пекіні до самого кінця.

Останній погляд знавців – по лініях процесу розкладу континентів: середня, східна частина Азійського району буде затоплена вкінці. Але це буде скоріше – до 6-ї години. Можливо, вже о 3-й годині.

Можеш їхать, Бено.

Обличчя Бено не виявило ніякої зміни, хитання, непевности. Спокій і рішучість накреслили на ньому тверді, гранітно-кристальні лінії. Він подав руку Чен-Фу, обняв Мікадолі, з яким в’язала його не тільки сердечна дружба, але й спільні спомини молодости.

Він сказав: