Кінець: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Бено. Товаришу Бергман – ваша думка про причини катастрофи та її характер?

Професор Бергман. Оскільки я мав можливість простудіювати в матеріалах і зведеннях ЦЕТАЗ, то таких катастроф мало в історії людства. Пригадую з історії, передостання подібна, але мініатюрна катастрофа датується з 6-го року революційної ери в Японії. А остання, перед сьогоднішньою, була в Американському районі в 71 році рев. ери. Вона знищила Нью-Йорк та допомогла почати революцію в Америці, що була тоді центром капіталістичної реакції й місцем штабу-команди в їхній боротьбі проти пролетарської революції. Але – щоби, протягом півгодини, на підставі повідомлень (секретних) Рольфа з ЦЕТАЗ, замовкло все життя Африканського району і він сам...

Тихий сигнал, дзвінок радіотелефону перебив йому доклад.

Жовтень взяв трубку, а другою графічним апаратом на невеликій стінній таблиці, як на екрані, показав текст депеші.

Цетаз повідомляє: «Північні станції Европейського та Азійського районів повідомляють про пониження температури, котре росте прямо секундами. Таке ж діється в полудневій частині Американського району. Середній Американський, навпаки, телеграфує про повищення температури. Станції центрального огрівання масово голосять, що турбіни каналами не дають вже більше гарячого повітря. Голова Земраднаркому прохає – що 15 хвилин давать йому звіти про нашу працю та місце, де ми є».

– Також передають депешу Е. Келлер, яка непокоїться про успіх нашої поїздки і прохає вступити за нею під час дороги до Пекіну в Калькутту, куди вона виїде з Берліну о годині 9-ій рано, – докінчив словами Жовтень.

– Гарно, – сказав Бено, прохаю продовжувати товариша Бергмана.

– Як я говорив, – почав далі професор Бергман, – такої катастрофи ще не було в історії людства. Її причину дуже важко встановити. Можливо, що вирівняння температур викликає в порівнянні з минулим геологічним періодом в одних місцях Землі скорочування земної кори в її нутрі, в других – навпаки, розширення, так мовити, «пухнення». Це може бути причиною катастрофи. Можливо, також – це початок того геологічного процесу, що його наука передбачала вже дуже давно й якого характер називали «розкладом континентів». Це значить – земкуля дійшла до такого моменту, що однорідні верстви, з яких складається її масив, отримують з невідомих точно причин тенденцію руху з метою вирівняння свого віддалення від центру руху даного масиву Землі. У такому випадку земкора буде в місцях, де є вищі відносно території, западатись поступінно під поверхню води. В підводній земкорі повстануть знову такі ж тенденції руху поодиноких однорідних первнів з метою об’єднатись з молекулами цього первня на верстві, рівномірно віддаленій від центру земкулі. Таким способом верству так званої «землі» – земкори – утворить наперед верства води, а над нею залишиться верства повітря різного згущення. Тобто, земкуля, як планета, буде виглядати в формі скупчення на собі паралельних кулястих однорідних верств, що будуть лежать одна на одній, як дитяча забавка, зложена з кільканадцятьох куль, замиканих одна в другій. Всередині – у центрі руху, найменші кулі, найбільшої ваги – тягару – платина, золото і т. д., опісля інші метали, мінерали; на краю так званої «земкори» – частини органічного походження, а над нею вода, далі повітря, і т. д. Ця система однорідних кулястих верств зливається або поступінно розпливається з так званим простором.

Коли наша катастрофа – друга гіпотеза, то немає рятунку для людської історії. Вона отримає свій невдалий кінець. Коли це має бути перша комбінація – катастрофа закінчиться знищенням деякої частини земрайонів, що їх покриє вода.

Моя особиста думка (я можу помилятися), – закінчив свої висновки професор Бергман, – ми маємо справу з другою гіпотезою, тобто – повинні бути приготовані на закінчення людського періоду в історії нашої планети.

– Ваша думка, товаришу Андрєєв, – звернувся Бено до другого спеціаліста – астронома. – Годитесь з поглядами професора Бергмана, чи ні?».

Професор Андрєєв, що в глибокій задумі вислухав промову професора Бергмана, порушив плечима й поволі, неначебто виголошував смертний вирок, почав скандувати слова:

– По всій правдоподібності, професор Бергман не помиляється. По розмірах і швидкості катастрофи треба чекати на найгірше. А що найбільш це...

Нараз перервав йому виклик Жовтня, що в цьому часі одною рукою притримував трубку телефону, другою регулював люнету, що через неї дивився з напруженою увагою.

– Половини Італії не видно. Полуднева частина у димах і тьмі, затоплена водою по Неаполь... На п’ятсот до тисячі метрів під нами повітряні флоти зі знаками Американського та Азійського районів ведуть рятункову акцію... Рольф телефонує: «Австралійський басейн повідомляє про небувалої сили землетрясення; Нова Зеландія не відповідає на питання»...

– Найгірше це, – почав далі перервані слова професор Андрєєв, – що не в наших силах зменшити швидкість посування катастрофи. Це значить, поскільки не буде несподіваних подій, до вечора з цілою людськістю та її історією може бути кінець.

Бено по черзі звернувся тепер до інженера Желенського, що з увагою слухав висновків учених спеціалістів і спитав:

– Які у нас технічні можливості та способи пережити хоч би для кількох осіб катастрофу і дожить до завтра, тобто: остаточно переконатися про загибель континентів і людства, – та земкулю побачить як каплю води у просторах?

– Це справа проста при наших технічних можливостях – поскільки у Пекіні, на засіданні, будемо о 13 годині дня, то можна постачати нашому знаменитому біпланові акумулятори та харчі на шістьох людей до дванадцятої години дня завтра. Це значить, на 24 години. Можна також взяти два резервові аероплани з запасом акумуляторів і харчів ще на 24 години. Більш нам, на мою думку, не потрібно, тим більше, що...

– Товариші, – перебив вдруге Жовтень (він через цілий час розмови дивився на землю), – перелетіли зараз понад Оком Комуни, а з Тунісу, Триполі, Марокко ні сліду. Всюди тільки рідкавий дим чи пара, та вода, вода без краю...

Біплан знизився понад чорно-грізну безодню вод, що покрили колишній Африканський район, й плинув в висоті біля 300 метрів над поверхню води.

У цьому часі дим і пара швидко розвіялись. З тої висоти навіть невправне людське око могло відрізняти зрідка пливучі рештки дерев’яних частин будинків і предметів з корку та дерева, легших за воду. Від часу до часу видно було на чорній поверхні води чорнішу пляму – трупи негрів, або жовтавий плямистий контур утопленого чоловіка білої чи жовтої раси.

Ніщо ні одним звуком або рухом не показувало на колишнє, так недавнє існування великого континенту з високорозвиненою культурою та 900 мільйоновою людністю, що в 2683 році замешкувала колишній Африканський район. Не було також ніяких слідів від пароплавів та кораблів, що, хоч вже в цьому часі втратили своє економічне значення, все ж таки були ще в людському вживанні. Видко, всі вони загинули в вирах, витворених через затоплення континентів.

– Прямо триматися по меридіану Кіліманджаро, – передав механікові та літунові Бено. Продовжував: – Переїдемо до місця, де був Мадагаскар, і звідтіля звернемо прямо наліво і назад на Азію, прямо до Пекіну. Ти, Жовтень, посилаєш депеші до Пекіну й Рольфові до Нью-Йорку?

– Так, – відповів головою – притакнув секретар.

– Крім твоїх радіограмів, передай таке, – сказав Бено.

Жовтень сів до апарату, подібного на машинку до писання, й слухав, граючи на відповідних клавішах радіоапарату:

– Комісійно встановлено… ви контролювали лінію нашої дороги, товаришу Андрєєв? (Професор потвердив), – …що Американського району немає. Пливемо понад безмежним океаном. За десять хвилин будемо на місці, де находився Мадагаскар. Звідтіля, через Калькутту, завернемо до Пекіну. Думаю, що до цього часу Азія ще буде незатоплена. Маємо відповіді з Нью-Йорку. Европейський район, бачений по дорозі, поступінно тоне у воді. Двадцять хвилин тому назад половини Італії не було. Бено.

____________

МАДАГАСКАР – ПЕКІН.