СХАМЕНІТЬСЯ, ЛЮДИ!
Тобі ніщо в державі не належить,
Бо гори ті, поля – вже не твої,
Тому їх можна вже як хочте гадить,
Або спалить в якому хоч вогні.
І чий то ти? Звідкіль такий припхався?
З яких країв приплентавсь ти в мій край?
Що, ніби гнида в наші душі вп’явся,
І тільки ждеш, що все тобі давай.
Пора вже встать і вирівнятись, люди,
І банді тій сказать – МОГУТНЄ НІ!
Нехай у себе те, що хочуть роблять,
Але не в нас, не на моїй землі.
20.4.1988 р.
ЯКБИ Я УМІЛА ЛІТАТИ
Якби я літать уміла,
І могла щоб птахом стать,
То тебе б я перестріла,
І стала б вічно цілувать.
Перестріла б тебе, мій коханий,
Як русалка в ставку юнака,
І до ранку б тебе лоскотала,
Як матуся свого малюка.
Цілувала б твої милі очі,
Як цілують берізок вітри,
Щоб від мене ніколи, ніколи
Ти не зміг ні до кого піти.
Цілувала б, як вітер тополю,
Й віддалася б таким почуттям,
Коли всі забувають про волю,