ЩОБ ДО ГРУДЕЙ ТВОЇХ ПРИПАСТИСЬ
Як би хотів до вас припастись,
І в вашій пазусі «попастись».
22.10.2011 р.
НАША БІДА
Наша біда у тім, що ми державні,
І що свого нічого в нас нема,
Хіба що муки сьогоденні й давні,
Які й понині мучать нас сповна.
Наша біда, і в тому наше горе,
Що трутнів більше в нас, як бджіл,
І всі вони над нами, ніби оси,
Ніби вовки, бо кожний з нас, як віл.
Наша біда, що всі ми несміливі,
І день від дня зникає – совість, честь,
Що, навіть, захистить себе не вмієм,
І що панує над суспільством жесть.
Наша біда, що всі ми, як примати,
І що ліси, та квіточки в гаю,
Наш вождь зумів до рук своїх прибрати,
І нас усіх тримати на… мовчу.
Наша біда в довірі, і в покорі,
І в тім, що нас привчили плазувать,
Тому ото ми всі такі і хворі,
Що боїмось за себе постоять.
Наша біда, що думать перестали,
І кожен з нас готовий раком стать,
Тільки б за те – аби їх не чіпали,
Ну, а на все, й на всіх їх всім начхать.
19.4.1988 р.