У жаркий день, як Сонце, ніби жах,
І не шукай на фермах, і будовах
Із молотком, і цвяхами в руках.
Бо всі вони здебільшого на зоні,
У тих краях, де не живуть й щури,
Що посадили бовдури в погонах –
Від імені царів і шантрапи.
Їх не шукай у полі, на просторах,
Там, де нема комбайнів, тракторів,
Бо всі вони на рудникових горах.
Подалі від беріз і яворів.
15.7.1960 р.
ХАЛУЇ!
Я не багато ще зробив,
Але, щоб все те, що зробив я
Та хтось в будинки скласти зміг,
То б не один трьохповерховий
Був би будинок, а що мав,
Що мав, скажіть, я в нагороду?
Ірпінь мені житла не дав
Бо я для них не того роду.
Київ, як дурня обсміяв,
Роззявивши по вуха рота,
Мов, чи не з неба ти упав,
Що прешся, як морська піхота?
Я подививсь на те пискля,
Що стало тут же гірко в роті,
Бо верещало, мов теля,
Немов трамвай на повороті.
І язиком весь день метля,