Ніби таку саму я не маю,
І не так я, як вона –даю.
Ну, а зараз вже думки, як хмари,
Від яких, аж соромно мені,
Що тебе ще й досі я кохаю,
З тих часів як стрілись в Ірпені.
Пам’ятаю, як ти посміхався,
Тільки знать я не могла тоді,
Чому ти так рідко появлявся,
І сидів, як качур на воді.
Ні, коханий, я уже не плачу,
Та забуть не можу я ті дні,
Коли я, скрутившись у калачик,
І тебе чекала в Ірпені.
Й хоч нема давно вже того гаю,
І пройшла давно вже та любов,
Та чомусь ще й досі я чекаю,
Бо при згадці – шаленіє кров.
Та нехай ті зорі не тривожать,
Й солов’ї не тьохкають в гаю,
Хоч тебе ще й досі я чекаю,
Як найкращу пам’ять про весну.
21.5.1973 р.
У КОГО Є ХОРОБРІСТЬ
Той, у кого є хоробрість,
Той завжди – за правду, й гордість.
30.1.1973 р.
ЯК Я БУВ ХОЛОСТЯКОМ
Як я був холостяком
Жив і не журився,