І чи із нас хоч хто задумавсь,
Звідки до нас іде весна?
Звідки до нас ідуть ті думи,
Що заборони їм нема?
А ми, неначе, ті Іуди,
Що вже, аж соромно сказать,
Що й забуваємо, що люди,
Коли приходить час кохать.
30.8.1973 р.
ДОВГИМИ ХОЛОДНИМИ НОЧАМИ
Ти його вже, певно, обіймаєш
І його вже стала запевнять,
Що в житті нікого ти не маєш,
І без нього вже не можеш спать.
І так само будеш обнімати,
І так само будеш цілувать,
І в той час на інших поглядати,
Так як це твоя робила мать.
Й будеш так же само, як раніше
Вечорами стегнами крутить,
Й довгими, веселими ночами
Запізнілих хлопчиків ловить.
І, нарешті, після всіх походів,
Трепетом солодких почуттів,
Ти і їхні душі насолодиш
Медом тим, що Хтось ще не доїв.
19.9.1973 р.
СОНЯХИ ЦВІТУТЬ
Може вже життя моє й кінчається,
Та ж мені не віриться ні чуть,