Ось завітала вже в Ставище,
Омолодила всі поля,
А зараз крутиться і свище,
Що аж ворушиться земля.
23.9.1987 р.
ОДНА ДОЛЯ
Коли ідеш ти з іншим в поле,
То хоч діток не забувай,
Бо в них одна з тобою доля,
І це ти вічно пам’ятай.
Бо то твоя одвічна слава,
Бо там де дітки, там – сім’я,
І їх лишать не маєш права
Де б ти, і з ким би не була.
26.9.1973 р.
ЩО ЛЮДИ СКАЖУТЬ?
Ні хвилювання, ні кохання
У ваших віршах не знайти,
Навіщо ж їм оті зітхання,
Щоб вічно плакать і ревти?
Навіщо, ти скажи, Балда,
Ті вірші, де одна вода?
А, якщо висохне вода? –
То що ж залишиться, Балда?
24.11.1973 р.
НЕЗРІВНЯННА
Ні з одною зорею, ні з Місяцем
Я не можу тебе порівнять,
Бо вони всі ночами лиш світяться,
В тебе ж очі постійно горять.