Бо, коли душа палає,
А в штанах моїх горить,
Можна все наобіцяти,
Ну, а потім що робить?
Тож, як хочеш знати правду? –
Краще вже не поспішай,
Хай ось… зробимо роботу,
Ну, а потім і питай.
11.3.1972 р.
МІСЯЦЬ ДЕСЬ ХОВАЄТЬСЯ
Коли Сонце в небі сходить,
Місяць десь ховається,
Так ото вони, як дітки,
Все життя і граються.
10.11.1973 р.
ЩОБ НЕ ГОНОРИЛАСЯ
Я знаю, мови ти моєї
Не зрозумієш, як життя,
І ти ще довго в цьому світі
Будеш гасати, як теля.
Однако з гідністю мужчини,
(Хоч я – звичайний робітник!)
Скажу тобі, що я людина,
Бо до подачок я не звик.
Й хоч світом я не володію,
Та сам себе я вчу, кормлю,
Не жду, щоб дав хтось на олію,
Хоч подарунки теж люблю.
І будь, як лялечка ти ніжна,
І будь ти сама краща з фей,