Отака вона та діва,
А ще кажуть, що жінки –
То найкращий витвір світу...
Звісно, після – сатани.
22.5.1961 р.
БІЛЕ ЩАСТЯ
Я йшов додому із роботи
Через садок, де ріс паслін,
І так хотів знять з тебе боти,
Щоб доторкнутись до колін.
А ти, нацупивши спідничку,
Тут же зробила свій уклін,
Що всі, немов до чарівнички,
Прилипли до твоїх колін.
О, як тоді хотів підкрастись
До тебе, люба, я в той гай,
І обійнять те біле щастя,
Що обіцяло вічний рай.
І, як спаде роса у полі, –
Віднести в свіженький покіс,
І там тебе, у білій льолі,
Всю цілувати з ніг до сліз.
8.7.1964 р.
ЛЕКТОР
Присв’ячую Андрусенко В.І.
Найкращому товаришу
Мене навчали в школі мислить
І свій навчали розум мать,
А потім ті думки десь зникли
І ледве стали виживать.