А зараз, як Сююз на Штати –
Дивлюсь на себе і сміюсь:
– Ну як міг лекцію зірвати?
Хоч і молов той лектор чуш.
16.10.1967 р.
ДО І ПІСЛЯ ЗУСТРІЧІ
Хлопець дівчину цілує,
Ну, а та брикається,
А сама ж аж стогне – хоче,
Аби з ким побавиться.
Посміхнувся він до неї,
Бачить, що зачахне,
Якщо він оту дівчину
Вибачте, не трахне.
Став він жінку цілувать,
О, рятуйте, людоньки!
А вона: – Ой, почекай,
Бо болять вже губоньки.
Взяв її, аби вона
Не могла брикатися,
Й став творить таке, що й хата
Почала хитатися.
А поблизу, над лісочком
Десь сороки торохтять.
– А чи будеш, коли трахнеш,
Ти мене тоді кохать?
– Брехуном я буть не хочу,
Та як хочеш правду знать,
Чи не краще б нам з тобою
Це до ранку зачекать.