Нас в школі вчили працювати,
І менше ляпать язиком,
Це повторяв мені і тато
Частенько разом з батогом.
Нас в школі вчили всіх любити,
Та в першу чергу тих людей,
Яких давно тре’ було вбити.
З-за догматичних їх ідей.
Я пам’ятаю, як з району,
Лектор приїхав у село,
І став нам лекцію читати,
Що жить ми будем, як в кіно.
Що комунізм то – грізна сила,
Що люди рівні на землі,
І жити будемо, як в казці,
І про космічні кораблі.
Тоді ніхто не знав з нас правди,
Й кожен, поправивши, свій чуб,
Й аби почути про ту правду –
Попрямували прямо в клуб.
І я також те слухав й думав,
А щоб той лектор нам сказав,
Якби в той час, як він старався,
Та хтось йому взяв дулю дав.
І сам із себе став сміятись…
А як ще й друзям розповів,
То всі за боки стали братись,
А через мить весь клуб ревів.
І всі ревли, і всі сміялись,
А з чого? – і самі не знали.