ГАРНІ ХЛОПЦІ
Я не знаю, друзі милі,
Що весь час сидить в мені,
Та не можу, хоч убийте,
«Так» сказать де треба «Ні».
Жив би я в Середньовіччі
В ті далекі чорні дні,
Мене б теж за мої думи
Спопелили б у вогні.
Я не знаю, яка сила
Поселилася в мені,
Але в мене хамству, друзі,
Є, було і буде «Ні!!!»
Може світ перемінився,
А, можливо, не той вік,
Але знаю, бути хамом,
Буть не може чоловік.
А, можливо, вже на світі
Стало в нас все навпаки,
Й замість нас – людей розумних –
Появились хом’яки.
І у нас вже не начальство,
А якіїсь глитаї,
Бо вже де б не появились –
Їм все мало на землі.
А, можливо, то не люди,
А якісь вже гризуни,
І плювать їм на порядність,
Як це роблять в нас пани.
І вони всі кров за нас смокчуть,