Як символ щастя і свободи.
Недовго ніжитись й мені
Твоїми чарами, кохана,
Адже й вони – прийде пора,
Як квітка зірвана –зів’януть.
Як жаль, що Бог розпорядивсь,
Так мало ніжитись красою,
Певно, щоб кожний не дрімав,
Як йде з коханою весною.
Як жаль, що Бог розпорядивсь
Так мало ніжитись красою,
Яку я можу порівнять
Хіба що з срібною росою.
Пройдеш по ній й вона зника,
Неначе Місяць за горою,
Отож, живи поки жива,
Й радій, що хочуть буть з тобою.
20.8.2003 р.
КОЛИ ДУША ПАЛАЄ
Я хотів тебе, кохана,
Так притиснуть до дивана,
Щоб коли почнеться свято,
Знати, де і що шукати,
Й щоб, тебе узявши в руки,
Міг всі вигнать з себе муки.
І в оазисі кохання
Зміг знайти геть всі бажання.
18.10.2001 р.
ЧЕРЕЗ ДНІПРО
Через Дніпро, на Оболоні