Що вас манили, ніби небо голубе.
А солов’ї співатимуть так само,
Ніби на світі смерті й не було,
Й ніколи вас ніхто вже не обніме,
Хай би хоч як гриміло і гуло.
7.1.1967 р.
ЯКЩО ПОМРЕШ
Якщо помреш і я про тебе
Скажу: – Що нам такі не треба,
Що не собі і не людям,
Це все одно, що є й не дам.
Чи може думаєш, що люди
Тебе хвалитимуть за груди,
За те, що їх не показала,
Навіть, тому – кого кохала?
Ти думаєш, що твої очі
Хтось пригадає опівночі?
Хіба що хтось зітхне про себе
І скаже: – Так їй дурі й треба!
31.5.1967 р.
ДУРКО
Погляньте ви на партократа,
Та він же вмре, як не брехне,
Бо так його привчила мати,
Як ще воно було мале.
Тому і соромно за Раду,
Що бреше нам і не моргне,
Де він очолив чорну зраду
Яка під себе все гребе.
8.3.2011 р.