А захищалась Християнством,
І вченням Божим, як вогнем.
28.9.1968 р. – 13.11.1968 р.
БОМЖІ
Ну у нас і депутати,
Ну у нас уже й вожді:
А ні жінки, а ні хати
Хоч ти плач – одні бомжі.
Депутати і їх діти –
Голі всі, і всі роздіті,
Та в бікіні, а та в міні.
Й де не глянеш, в неї – тіні.
Та, зате, куди не глянь, –
Той артист, той – фуліган.
Той директор, а той мер,
Й кожен з них – міліонер.
Брали в нас вожді рублі,
Віддали полову,
А ще кажуть ті орли,
Що не буде грому.
От до чого дожились ми,
Де не глянеш – швабри,
Що пора вже і вождів
Брати теж за жабри.
Як же тут не матюхаться,
І не гніватись мені,
Як вже люди всіх бояться,
З-за цієї жидовні.
От чому в державі нашій
Де не глянь – старці одні.