Довго б ті Очі сміялись,
Та Вуха піднялись в цей час:
– Не вам би отак хизуватись,
Бо щоб ви робили без нас?
Ми чуєм Чайковського, Баха,
Як в лузі шумлять явори,
Ми чуєм, як оха Домаха,
Варто з коханцем прийти.
Ми чуєм, як річка хлюпоче,
Ми чуємо шепіт гаїв,
Ми чуєм, як поле шепоче,
І спів у гаях солов’їв.
Нарешті, і Ніс обізвався:
– Ой-ой, які важні ви всі!
А хто б з вас про запахи знав би?
Якби чоловік не мав Ніс.
Не знали б, як пахне фломастер,
Як гілочки пахнуть дібров?
Як пахнуть конвалії, айстри,
Й, нарешті, як пахне любов?
І всім закричав: – Вгомоніться!
І теж посміхнувся з вікна:
– А хто б, скажіть, зміг би варення
Вночі відрізнить від лайна?
9.11.1968 р.
ГРУДОНЬКИ
За грудоньки, що у Наташки
І я б пішов у рукопашний.
15.12.1988 р.
УСЕ, ЩО МАВ