Й тут уже нема чого казать,
Бо тепер ти, звісно, вже – хазяїн,
І тобі на всіх вже наплювать.
4.3.1967 р.
ДИВЛЮСЬ НА МОРЕ
Я на світ дивлюсь, немов на море,
Та його не можу розгадать,
Чом одному він приносить горе,
Ну, а іншим – вічну благодать.
2.12.1968 р.
ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ
Людина вмирає, а труд остається,
А потім без сорому з неї сміється,
Що вміла людина творити, робити,
Та тільки не вміла ту працю спожити.
Якщо після смерті ви хочете жити,
Все ж мусите вічно в житті щось робити,
Бо ті, хто працюють,– як мовить відверто,–
Ті довше живуть, навіть і після смерті.
Отож, якщо хочеш ти довше прожити,
То мусиш щось вічне ти вічно робити.
27.8.1968 р.
ЛЮБЛЮ ГОРИ
Я люблю веселих і грайливих,
Що пливуть, як в морі кораблі,
Тих, у кого вогники грайливі
Бігають, як зайчики живі.
Я люблю отих, що вічно діють,
Не впадають в розпачі життя,
Ті, які від праці молодіють,