Іван. Ти розбила мою сім’ю!
В а н і н а. А ти — мою душу і серце!
Іван. Обоє розбиті! А хто ж винен?
Ваніна. Не знаю.
Іван. Ти. Риба йде на удочку через те, що на крючку принада. А хто принада? Ти! Хто риба? Я! Ти закинула удочку; твої очі, усмішка, молодість, краса, стан, ласкавий голос, улеслива любовна річ — принада! І я, як дурна рибка, на крючок попав! Ти піймала, а Хвиля і Маруся засмажать і з’їдять.
Ваніна (простяга до нього руки). Не дам нікому! Я тебе люблю, я з ума.зійду без тебе.
Іван. А я тебе ненавиджу!.. Я через тебе потеряв мій тихий рай, мій приют, мою безцінну Марусечку!
Ваніна. Холодну егоїстку, шпіона, що умовну прописну мораль ставить вище кохання, в якім не властен чоловік спинити свою кров. Вона має право жінки, ти її любиш, ти її не кидаєш, чого ж ще їй? А я пожертвувала своїм іменем і честю, не маючи ніяких прав, і завтра, може, я зостануся одна, покинута тобою, опльована перед цілим товариством,— і все-таки люблю тебе! Невже ж твоє широке, чуле серце мене ні крихти не жаліє?
Іван (ласкаво). Дитя моє, мені жаль тебе!
Ваніна (підбіга і стає біля Івана навколішки). Жаль?
Іван. Вип’єм, Людя, з горя!
Ваніна. Я п’яна від горя, а ти — і від горя, і від вина. Буде з нас, більше не треба! Це легкодухість; тобі не личить буть таким; перенеси, як слід мужчині, свою пригоду! Маруся не втече від тебе! Повір! А я?..
Іван (встає, дивиться на неї, бере за бороду). І ти!
Ваніна. Що, Ванюша?
Іван. Не втечеш!
Ваніна. Я прикована до тебе. (Схиляє голову йому на груди.)
Іван ласкає і цілує її в голову.
А ти хочеш, щоб я зосталася твоєю?
І в а н (дивиться на неї). Хочу, щоб і ти, і Маруся!.. У Марусі прекрасна душа, а ти — нектар життя. (Обніма її за стан, потім одводить од себе і одпихає.) Пріч! Я обе-зумів від вина, а ти користуєшся моїм станом і знов п’яниш мене диханням страсті.
Ваніна (тихо, кротко, ніжно і соромливо). Ванюша... Я? Все я... А ти?
Іван. А-а-а! І я, і я! Безуміє страсті, як і безуміє хмелю, проходе, остається чад і біль в душі. Навіщо все? Навіщо ж блискуча, паляща кров, краса, коли у ній отрута для душі? Невже у цім життя? Ах, Людя! Гріх до гріха магнитом тягне необоримо, і я не можу до тебе доторкнутись, щоб не почуть огню по нервах, який палить мою кров, і я теряю мізок!.. Прости! Дай, киця, лапку!
Ваніна простягає йому обидві руки.
Ну, мир!
Вбігає Уса й, за ним Крамарюк.
ЯВА IV Ті ж, У с а й і Крамарюк.
Усай (захекався). Іван Макарович! Іван Макарович! (Хапається за серце.) Ах!.. Стьопа, дай води! Іван Макарович! Що ви робите? (ГГв воду.)
Іван. П’ю вино... Сідайте, вип’ємо!..
Усай. Бога побійтесь! Два дні ледве ставало на вечорові розходи. Сьогодні збор — нема ні одного місця в театрі, все продано, а ви не хочете грать!
Іван. Не можу: я розбитий на голову.
Усай. Я потеряю тисячу чотириста рублів!..